УКР | ENG

Публікації

Публікації

Медіація в Сінгапурі: правове регулювання та практика

У серпні 2019 р. у Сінгапурі - урочисте підписання Конвенції ООН про міжнародні мирові угоди, що були укладені в результаті медіації, відомої як Сінгапурська конвенція про медіацію. Це є визначною подією в історії розвитку міжнародної бізнес-медіації, що покликано сприяти гармонізації економічних відносин у світі, мінімізації випадків розриву комерційних зв’язків, полегшенню міжнародних операцій і зменшенню пов’язаних з цим витрат.

Співголова Правління Міжнародного інституту медіації (IMI) Дебора Масуччі (Deborah Masucci) в інтерв’ю Наталі Армстронг (Natalie Armstrong) пояснює створення Сінгапурської конвенції відсутністю механізмів виконання рішень міжнародних комерційних спорів. Пані Масуччі наводить такий приклад: уявімо, що медіацію проведено в Африці й досягнуто низку домовленостей, у такому випадку потрібно покладатися на суди цієї африканської країни, а іноді й розпочинати додаткові судові процедури для виконання підписаної медіаційної угоди, і зауважує: як відомо, медіація популярна в Сполучених Штатах, Північній Америці, Європі, проте міжнародні компанії, що використовують медіацію на регулярній основі, дотепер не були здатні залучати своїх партнерів до медіації через відсутність механізму для правозастосування. Тому для уникнення цих перешкод було створено Сінгапурську конвенцію, а для полегшення процесу її імплементації розроблено Типовий закон для її застосування. Конвенція ООН дістала назву Сінгапурської на честь керівника робочої групи, що походить із Сінгапуру. Конвенція сприятиме застосуванню медіаційних угод в країнах, що її підпишуть. Очікується також підписання Конвенції понад 20-ма країнами, перша серед яких - Сінгапур. Назва Сінгапурської конвенції була обрана зовсім не випадково, оскільки саме Сінгапур має всі шанси стати найбільш потужним міжнародним майданчиком медіації. Як висловився міністр юстиції і внутрішніх справ Сінгапуру пан Кей Шанмугам: «Це перша угода Об’єнаних Націй, що дістала назву Сінгапурська. Це велика честь для Сінгапуру, що сприятиме посиленню позиції Сінгапуру на світовій карті вирішення міжнародних спорів» .

Професорка права Університету управління в Сінгапурі Надья Александер (Nadja Alexander) висловила своє бачення. Так, підписанти Конвенції, у тому числі й Сінгапур, «заявляють, що вважають медіацію надійним і важливим способом для бізнесу вирішення спорів за кордоном, і кожна зі сторін визнає результати медіаційної угоди" . Пропоную розгялнути, як розвивався Сінгапур у напрямку до омріяної мети, а саме: перетворитися на потужний міжнародний центр медіації.

Медіація в Сінгапурі активно популяризуються й успішно розвивається завдяки створеним у цьому місті-даржаві інституціям. Зокрема, при Міністерстві юстиції було створено перший у світі Центр міжнародної медіації (Maxwell Chambers), Центр медіації Сінгапуру при Верховному Суді, Центр медіації і консультації (Eagles EMCC), департаменти медіації при Міністертсві юстиції, Асоціацію споживачів Сінгапуру (CASE), Центр первинного вирішення спорів судів нижчої ланки, Суд із сімейних справ та Центр із вирішення спорів в фінансовій сфері (FIDReC).

Загалом у Сінгапурі розвиваються такі два основні напрями медіації, як присудова та приватна. Присудовою вважають медіацію, яку проводять після початку судових процедур, для цього був створений Державний судовий центр із вирішення спорів (the State Courts Centre for Dispute Resolution) та спеціалізовані суди, зокрема такі, що спеціалізуються у сімейних спорах, для них створені і діють Палати з вирішення сімейних спорів (the Family Resolution Chambers) та Палати з питань утримання (the Maintenance Mediation Chambers), Центр вирішення спорів у інтересах дітей ( the Child Focused Resolution Centre). Основними інституціями, що здійснюють позасудову (приватну) медіацію, є Сінгапурський центр медіації (the Singapore Mediation Centre) та Сінгапурський центр міжнародної медіації (the Singapore International Mediation Centre).

Медіацію як спосіб мирного врегулювання спору вже протягом багатьох років активно підтримували судді і уряд Сінгапуру. Суди ініціювали досудове врегулювання задовго до того, як стали юридично формалізованими в 1996 році. Відтепер суддям було надано повноваження призначати «досудові засідання» в будь-який час після початку провадження у справі для її врегулювання шляхом переговорів. Присудову медіацію офіційно було запроваджено у 1994 році з метою скорочення судових витрат. А вже у 2010 році суди заохочували використовувати медіацію, розміщуючи свої питання щодо альтернативного врегулювання спору (АВС) на судових повістках про виклик сторони до суду, наприклад: сторонам ставили питання, чи використовували вони способи альтернативного врегулювання спору. У 2012 році було запроваджено “презумпцію АВС”, у якій усі цивільні справи автоматично передавалися до медіації або інших форм АВС, якщо немає відмови сторони. Відмова від медіації сьогодні є підставою для прийняття судом рішення про відповідний розподіл судових витрат щодо сторони, яка відмовилась (наказ 59, правило 5 Регламенту Суду ). Медіація також є обов’язковою в судах, що спеціалізуються на сімейних спорах, у справах про розлучення.

Неабияку роль у популяризації й заохоченні сторін до медіації відіграє уряд Сінгапуру. Для цього у 1996 році було створено міжпрофесійний Комітет з АВС та проведено дослідження питання розширення медіації в Сінгапурі. Комітет досліджував питання впровадження й популяризації позасудової медіації. За результатами дослідження медіацію було поділено на два основні напрями: медіація в громадах і у сфері господарювання. Результатом виконання рекомендацій Комітету з АВС стало створення відповідних інституцій: Центру комерційної медіації при Сінгапурській академії права у 1997 році та Центру медіації громад у 1998 році. Для Центрів медіації громад було розроблено Закон Про центри медіації громад, що набув чинності в січні 1998 р., а в листопаді 1998 р. відкрито перший Центр медіації громад, призначення якого - навчати лідерів громад і волонтерів навичкам медіатора для вирішення конфліктів, що виникали в їхнвх громадах. Міністерство юстиції було наділено функціями контролю за діяльністю таких центрів, воно й дотепер залишається активним у питаннях просування медіації та АВС у Сінгапурі.

Генеральний прокурор також підтримує медіацію як перший спосіб для врегулювання спорів: він надає свої рекомендації, згідно з якими всі державні установи мають розгядати медіацію як перший інструмент розв’язання суперечностей, а також обов’язок включати медіаційні застереження щодо направлення спорів до Сінгапурського центру медіації.

У 2013 році Сінгапур розпочав розвиток як міжнародний центр медіації, коли спеціальна робоча група Міністертва юстиції розробила й упровадила такі рекомендацїі: створено Міжнародний центр медіації Сінгапуру (the Singapore International Mediation Centre), Міжнародний інститут медіації Сінгапуру (the Singapore International Mediation Institute), ухвалено Закон про медіацію, розширено податкові пільги й стимули до застосування медіації.

Центр медіації Сінгапуру (the Singapore Mediation Centre) – це неприбуткова організація, створена в серпні 1997 р., яку активно підтримує судова система, Сінгапурська академія права (the Singapore Academy of Law), професійні та торігвельні асоціації. Станом на 30 листопада 2018 року у Центрі медіації Сінгапуру понад 90% справ вирішувались протягом одного робочого дня, а з 4000 справ, що було направлено до Центру, вирішено близько 70%. Понад 84% учасників медіації, яку було проведено в приміщеннях Центру, що розташовані у Верховному суді, заявили про скорочення своїх витрат, більше ніж 88% респондентів наголосили на заощадженні часу, а понад 94% запевнили, що рекомендуватимуть процес іншим особам у такій самій конфліктній ситуації. Понад 40% спорів у роботі Центру становлять спори у сфері будівництва, також є різноманітні банківські спори, спори з договірного права, корпоративних і трудових відносин, інформаційних технологій, страхування, питань господарювання, перевезень, оренди. Центр також є медіатором у питаннях припинення шлюбу та пов’язаних з цим процесом питань, сімейних конфліктів, деліктів і тілесних ушкоджень .

Медіаторами Центру є колегія медіаторів. Колегію формують старші та інші медіатори, що належать до різноманітних професій і галузей: парламенту, колишніх суддів вищих інстанцій, адвокатів, юристів, архітекторів, докторів, інженерів, IT-фахівців, професіолналів морської справи, проектних менеджерів, психологів, професорів університетів. Усі медіатори Центру для їх призначення до складу колегії проходять формалізовані процедури професійної підготовки й оцінювання. Якщо для вирішення справи необхідні спеціальні знання в певній галузі, то Центр зазвичай призначає для розгляду 2-ох співмедіаторів: такого, що належить до відповідної галузі й має спеціальні знання з предмету спору, і юриста, який має досвід із правових питань справи. У Центрі медіації Сінгапуру приділяють увагу легкості спілкування, уникаючи залучення до процесу перекладачів, що унеможливлюють встановлення рапорту між сторонами й медіаторами. Для цього, окрім англомовних медіаторів, у Центрі є медіатори різних мовних діалектів, що поширені в Сінгапурі: мандаринської та інших діалектів китайської мови, тамільської, малайської мов.

Медіація, яку проводять під егідою Центру, регулюється положеннями Порядку проведення медіації Центру медіації Сінгапуру. Відповідно до частини с) статті 4.4 цього Порядку медіаторів зобов’язують дотримуватися умов договору про проведення медіації та Кодексу етики медіатора . Кодекс етики медіатора – невеликий, але змістовний документ, що визначає вимоги до медіатора Центру, встановлює вимоги до конфіденційності, опративного й неупередженого розгяду справи відповідно до встановленої Центром процедури. Кодекс розміщено у відкритому доступі, з ним можна ознайомитись на сайті Центру, він є додатком до Порядку проведення медіації Центру медіації Сінгапуру .

Процес медіації в Центрі може бути розпочато двома шляхами: справу може бути передано на розгляд Центру за ініціативою суду або сторони. Якщо лише одна зі сторін ініціює медіацію, то Центр медіації контактуватиме з іншою стороною, переконуючи взяти участь у процесі медіації. Після оцінювання медіабельності справи, тобто можливості вирішити спір у порядку медіації, й за умови, якщо сторони дали згоду на медіацію, Центр медіації Сінгапуру короотко інформує сторони про суть медіації як процесу. Це роблять для того, щоб сторони приймали усвідомлені рішення та брали активну участь у пошуках найкращого вирішення справи шляхом медіації. Першим кроком у процесі медіації є підписання договору про проведення медіації. У цьому договорі сторони зобов’язуються дотримуватись Порядку проведення медіації Центру, що вимагає від них надання юридичної сили умовам досягнутого сторонами за результатами медіації рішення. Після цього призначають дату й час проведення медації (зазвичай за два тижні після ініціювання процесу), а в термінових випадках – протягом 24 годин. Медіцію проводять на території Центру медіації Сінгапуру, що зумовлено необхідністю нейтральності процесу. Центр призначає необхідних медіаторів зі складу колегії – з-поміж старших та інших медіаторів. Сторона може відмовитись від запропонованого медіатора, якщо вона має на це відповідні правові підстави, зокрема конфлікт інтересів. Сторони обмінюються своїми стислими викладами обставин справи і за потреби підтвердними документами. У день медіації медіатор направляє сторони на їх шляху до спільного й взаємовигідного вирішення справи. Юристи сторін відграють важливу роль, а саме: спряють медіатору й консультують сторони в процесі. Якщо питання вирішено, юристи допомагають сторонам письмово зафіксувати суть свого рішення у справі, яке сторони підписують від власного імені або через представників.

У 2013 році робоча група за результатами дослідження, проведеного з метою розвитку Сінгапуру як міжнародного центру медіації з комерційних спорів, напрацювала рекомендації щодо створення Сінгапурського міжнародного центру медіації (Singapore International Mediation Centre). Його було засновано 5 листопада 2014 року. У грудні 2018 р. його колегія складалася з 78 міжнародних медіаторів з 14 іноземних країн, а керівництво здійснювала рада директорів з усього світу. До складу колегії залучено понад 70 експертів, їхня функція - консультування медіаторів у справах, що потребують вузькоспеціалізованих знань. У кооперації із Сінгапурським міжнародним центром арбітражу (the Singapore International Arbitration Centre) Центр медіації послуговується протоколом «арбітраж-медіація-арбітраж» для забезпечення безперешкодного процесу напрацювання й виконання рішення міжнародних комерційних спорів. Справа, що зазвичай розпочинається в арбітражному суді Сінгапурського міжнародного центру арбітражу, після призначення арбітражних суддів може бути зупинена й передана до медіації до Сінгапурського міжнародного центру медіації. Якщо спір було вирішено в медіації, то сторони можуть подати клопотання до арбітражного суду про погодження й фіксацію досягнутої ними медіаційної угоди у формі рішення арбітражного суду . Це забезпечить можливість її виконання згідно з Нью-Йоркською Конвенцією про визнання та виконання арбітражних рішень 1958 року.

Станом на 2017 рік ціна позовів, що розглядав Центр, становила від 360000 до 450 млн дол. США, було залучено до участі сторони з 20 різних юрисдикцій. Центр також було залучено до напрацювання механізмів міжнародного вирішення спорів, зокрема Сінгапурського протоколу врегулювання спорів інфраструктури, спрямованого на вирішення спорів у глобальних інфраструктурних проектах .

Рекомендації сінгапурської робочої групи щодо міжнародної комерційної медіації стосувались не лише необхідності надання послуг із міжнародної медіації, а й створення органу для встановлення національного стандарту медіації, завданням якого було б сприяти підвищенню довіри до якості послуг медіаторів в Сінгапурі та досягнути мети (максимально залучити міжнародні комерційні спори до Сігапуру). Для цього у 2014 році було створено Сінгапурський інститут медіації (The Singapore International Mediation Institute) як підрозділ Національного університету Сінгапуру. Сінгапурський інститут медіації в тісній співпраці з Міжнародним інститутом медіації розробили потужну чотирирівневу систему сертифікації. Система дозволила визначити різні рівні професіоналізму серед медіаторів, здебільшого на основі відгуків клієнтів про такого медіатора, і дала медіаторам можливості для постійного вдосконалення й розвитку. Станом на 2017 рік Інститут акредитував 44-ох медіаторів як медіаторів першого рівня, 1-го медіатора - другого рівня, 4-и медіатори - третього рівня та 85 сертифікованих медіаторів. Також Сінгапурський Інститут медіації затвердив стандарти вимог до орагнізацій, які навчають медіаторів, і вимоги до якості послуг медації, створив Кодекс професійної етики медіатора, що є обов’язковим для всіх медіаторів. Він також активно спряє підвищенню обізнаності в медіації шляхом поширення інформації про медіацію через інтернет-сторінку, щороку організовує конкурс есе серед студентів вищих навчальних закладів і публікує роботи переможців у щорічному виданні.

Присудовою вважають медіацію, яку проводять після відкриття судом провадження по справі. Її вперше було застосовано в Сінгапурі у 1994 році як пілотний проект. Тоді судді місцевих судів пройшли спеціальний відбір для проведення ними медіації в цивільному процесі. Центр судової медіації було засновано у 1995 році після завершення цього пілотного проекту, а у 1998 році було перейменовано на Первинний центр вирішення спорів (the Primary Dispute Resolution Centre). Поступово присудова медіація розширювала коло справ, які приймали до розгляду, навіть почали приймати такі справи, що були пов’язані з дрібними злочинами, скраги щодо захисту прав споживачів, які розглядали Суди з малозначних справ (Small Claims Tribunals). Між 2014 та 2015 роками присудова медіація почала охоплювати спори, пов’язані з домаганнями, і спори громад. У 2015 Первийнний центр вирішення спорів реорганізували в Державний судовий центр вирішення сорів (the State Courts’ Centre for Dispute Resolution) для об’єднання різних послуг медіації, запровадили комплексний і системний підхід до вирішення різноманітних спорів. Додатково, крім послуг медіації, Державний судовий центр пропонує провести нейтральну оцінку вимог у цивільній справі.

У судах, що спеціалізувються на сімейному праві, було запроваджено присудову сімейну медіацію й консультування. Відповідно до ст.50 Хартії жінок суддям надано повноваження приймати рішення про необхідність проведення, припинення процесу медіації з огляду на інтереси не лише сторін спору, а й інтереси їх дітей .. Сімейну медіацію здійснюють судді, професійні медіатори та медіатори-волонтери. Суди сімейного правосуддя застосовують терапевтичний підхід, пропонуючи консультування й психологічну допомогу для комплексного вирішення сімейного спору. У 2006 році в Сінгапурі засновано Палату з урегулювання сімейних спорів із метою об’єднання програм із медіації Судів сімейного правосуддя, а у 2007 році – Палату медіації у справах про утримання (the Maintenance Mediation Chambers), що бере до розгляду справи про утримання членів сім’ї, зокрема, дітей. У 2011 році створено Центр із вирішення спорів в інтересах дітей (the Child Focused Resolution Centre), якому законодавством надано повноваження проводити медіацію й консультації у справах про розлучення сім’ї, що має хоча б одну неповнолітню дитину.

У 2012 у зв’язку із запровадженням презумпції Альтернативного вирішення спорів (АВС) для цивільних справ широке коло справ у державних судах було передано до присудової медіації або інших видів альтернативного вирішення спорів. Модель присудової медіації Сінгапуру містить такі основні ознаки: фасилітація переговорів сторін, фокус на спільне вирішення проблем медіатором, сторонами і юристами, обговорення юридичної оцінки спору. Остання особливість відіграє важливу роль, оскільки медіація відбувається в контексті незавершеного судочинства й проводиться поза межами закону. Це трапляється тоді, коли на пізніх етапах медіації медіатор разом із клієнтами і юристами проводить оцінку на реалістичність результатів медіації.

Для порівняння Суди сімейного правосуддя застосовують багатопрофільний терапевтичний підхід до проведення медіації. Батьків і їх юристів запрошують відвідувати конференції з вирішення сімейних спорів перед призначенням судді-медіатора й фахівця в сімейних справах для мирного вирішення питання розлучення та пов’яязаних із цим процесом питань із метою максимального задоволення інтересів дитини, використовуючи підхід, за якого немає змагальність сторін. Питання спору спільно досліджується з батьками. Одразу після завершення конференції спеціаліст із судових спорів проводить сесію, на якій спільно з батьками приймає й оцінює основні психологічні та практичні питання догляду за дітьми, щоб оцінити наявні чинники ризику, такі як насилля в сім’ї та психічні розлади. Після цієї сесії можуть бути проведені психотерапевтичні сесії, а відтак батьки відвідують медіаційні сесії за участю судді-медіатора, який проводитиме фасилітацію переговорів сторін для вирішення справи про розлічення й пов’язаних із цим питань.

Присудова медіація значно впливає на судову систему Сінгапуру. Так, з 2012 по 2017 роки було вирішено понад 85% із 6700 направлених до медіації справ. Опитування засвідчили, що для 98% респондентів послуги державних судів відповідають очікуванням про задовільне вирішення спору. Судді відігравали центральну роль у процесі становлення присудової медіації Сінгіпуру з часів її впровадження у 90-х роках. Сторони спору дістали змогу більш вільно висловлювати свої позиції й думки по суті справи, що дозволило бути більше "почутими" в умовах забезпечення конфіденційності, тобто нічого з того, що прозвучало в процесі медіації, суд не міг приймати під час судового розгляду справи.

ВИСНОВОК:

Як бачимо з досвіду Сінгапуру, ефектива підтримка держави на законодавчому рівні, активна підтримка судовою системою й невпинне вдосконалення сворених інституцій сприяло закріпленню позиції Сінгапуру як світового лідера з альтернативного вирішення спорів на шляху до досягнення ним статусу міжнародного центру медіації.



Оксана Гриша,
Юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Юрист&Закон №24 від 11.07.2019

Назад