Публікації
Консигнація в зовнішньоекономічній діяльності
Жодна сучасна розвинена економіка світу на сьогоднішній момент не може існувати без стабільного та ефективного транскордонного руху товарів та капіталів. Активний розвиток зовнішньоекономічної діяльності забезпечує задоволення попиту населення товарами, стабільність національної валюти, збільшення національного валового продукту держави тощо. Суб’єкти господарської діяльності у сфері міжнародної торгівлі товарами використовують два основні методи здійснення господарських операцій – прямий та непрямий. Під непрямим методом мають на увазі здійснення господарських (комерційних) операцій із залученням посередників (агентів, комісіонерів, представників, брокерів тощо). Особливого інтересу серед різноманітних видів посередницьких операцій заслуговують консигнаційні операції. Безумовною перевагою консигнаційного договору для посередника (консигнатор) є відсутність необхідності для інвестицій в закупку товарів, дохід у вигляді майже стовідсоткової маржі, а для постачальника (консигнанта) консигнація дозволяє скоротити курсові різниці по кредиторській заборгованості та розраховувати на досвід, розуміння кон’юнктури ринку консигнатором. На жаль, на сьогодні ми змушені констатувати відсутність чіткого нормативного врегулювання консигнаційних відносин в українському законодавстві. Фактично єдиним нормативно-правовим актом, в якому присутнє визначення консигнації є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями» від 29.12.2007 р. N 1409. Так, відповідно до зазначеної постанови до операцій, що здійснюються резидентами під час виконання договорів консигнації, належать: операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту. Чинний Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) не дає нам визначення договору консигнації, однак це не заважає суб’єктам господарських відносин широко використовувати такий вид комерційних операцій, керуючись принципом: «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», який, зокрема, відображений в ч. 1 ст. 11 ЦК України. Крім того, за своїми ознаками договір консигнації є найбільш схожим на договір комісії. Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Єдиний елемент, який характерний для договору консигнації та відсутній в цьому визначенні, це наявність консигнаційного складу у консигнатора. До того ж, договір консигнації містить інші властиві йому специфічні умови:
- 1) предметом договору є виключно товари, оскільки умови договору консигнації передбачають їх зберігання на складі;
- 2) договір є обов’язково відплатним;
- 3) договір є зазвичай довгостроковим;
- 4) договір повинен містити обмежені строки для здійснення продажу товарів консигнатором, що також обумовлено гранично можливими строками їх зберігання, передбаченими ст. 125 Митного кодексу України (далі – МК України);
- 5) договір повинен містити порядок компенсації витрат та винагороди консигнатора за здійснення продажу товарів третім особам.
Митне оформлення товарів за договором консигнації
Метою договору консигнації є реалізація консигнатором за плату товарів, що належать консигнанту, від власного імені, але в інтересах консигнанта, із консигнаційного складу консигнатора. Проте, слід наголосити, що на даний час в Україні не існує спеціалізованих консигнаційних складів. Реалізація товарів за договором консигнації здійснюється із митних складів. Загалом надання складському об’єкту статусу «митний склад» здійснюється шляхом внесення інформації про суб’єкта господарювання до Реєстру митних складів (п. 1.3., розділу І Порядку надання складським об’єктом статусу «митний склад» (далі – МС) та позбавлення такого статусу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 835 від 16.07.2012 р.). Для розміщення на МС товари мають бути поміщені у митний режим митного складу. Перевагою поміщення товарів у митний режим митного складу є умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем цього МС. Декларування товарів при зміні митного режиму митний склад на інший митний режим здійснюється декларантом, у тому числі утримувачем МС, в установленому порядку (п. 13, розділу ІV Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012). Відповідно до ст. 128 МК України допускається передача права власності на іноземні товари, поміщені у митний режим митного складу. Інформація про власника таких товарів надається органу доходів і зборів під час випуску зазначених товарів з митного складу. При цьому, частиною 1 ст. 129 МК України передбачено, що митний режим митного складу, зокрема, завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим. Таким чином, на нашу думку після знаходження покупця товар, що становить предмет договору купівлі-продажу між консигнатором та покупцем, має бути переміщено в митний режим експорту або імпорту для виписку до вільного обігу на території України.
Особливості оподаткування
Відповідно до чинного податкового законодавства сума винагороди, сплачена консигнантом за договором консигнації належить до складу доходів від операційної діяльності консигнатора та оподатковується за базовою (основною) ставкою 18 % з податку на прибуток підприємств (п. 134.1.1. ст. 134, ст. 135, 136 Податкового кодексу (далі – ПК України)). В той же час, в силу підп. й) п. 141.4.1. ст. 141 ПК України не відноситься до доходів нерезидента, а отже не підлягають до оподаткування, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, переданих від такого нерезидента (постійного представництва), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (див. лист ДФС від 24.05.2017 №320/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Операції по ввезенню товарів відповідно до договору консигнації в митному режимі імпорту є об’єктом оподаткування для нарахування податку на додану вартість (далі – ПДВ). Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8. ст. 187 ПК України). При цьому, ПК України не містить заборони щодо сплати ПДВ як консигнантом (власник товару), так і консигнатором. В разі сплати ПДВ консигнатором останній має право віднесення суми сплаченого податку до податкового кредиту (абз. 3 п. 198.2. ст. 198 ПК України). Відповідно до п. 201.12. ст. 201 ПКУ документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважатиметься митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Особливості валютного регулювання
Ще одним важливим аспектом, який в контексті висвітлення особливостей посередницьких договорів, зокрема, договору консигнації в зовнішньоекономічній діяльності, потребує особливої уваги, є питання правового регулювання здійснення розрахунків в іноземній валюті. Жорсткі положення регулювання експортно-імпортних операцій в контексті імперативних строків повернення виручки не обходять стороною і трансакції, здійсненні в рамках консигнаційних відносин. Водночас, враховуючи специфіку посередницької діяльності на підставі консигнації, зокрема, той факт, що відповідна діяльність має переважно довгостроковий характер, і зазвичай не може бути повноцінно реалізованою у обмежено-короткий строк, існування легального механізму продовження строку повернення виручки є абсолютно необхідним кроком для уможливлення здійснення ефективної торгівельної зовнішньоекономічної діяльності на умовах консигнаційного посередництва. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строки повернення виручки чи здійснення поставки на умовах відстрочення з попереднім авансовим платежем можуть бути продовжені Мінекономрозвитку, зокрема, у разі виконання резидентами операцій за договором консигнації. Згідно з Порядком продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1409 від 29 грудня 2007 року резидент для отримання висновку має подати до Мінекономрозвитку документи, що розкривають сутність зовнішньоекономічного договору та актуальний стан його виконання (копія контракту та документів, що підтверджують здійснення операцій, а також складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період). Виданий протягом десяти днів висновок Мінекомномрозвитку надає резиденту можливість вийти за межі нормативно встановленого строку для повернення виручки без застосування щодо нього штрафних санкцій у вигляді 0,3% від неповернутих сум. Особливо актуальним дане питання є для українського консигнанта-резидента, який бажає здійснювати реалізацію товарів за кордоном за допомогою посередника-консигнатора. Водночас продовження строку повернення виручки на певний час не вирішує питання нарахування пені у випадку недобросовісного та невчасного виконання своїх зобов’язань контрагентом-нерезидентом, коли таке невиконання не спричинене форс-мажорними обставинами. В такому випадку резидент змушений буде подавати позовну заяву до нерезидента про стягнення з останнього заборгованості, оскільки прийняття судом до розгляду відповідного позову є необхідним для зупинення строку та нарахування пені, а прийняття судом рішення про задоволення позову є підставою несплати пені з дати прийняття позову до розгляду. Водночас, слід враховувати специфіку формулювання законодавчого положення про зупинення нарахування пені за неповернення виручки при подачі позову. Для зупинення відповідних строків і нарахування пені позов має бути прийнятий саме до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»). Відповідно, зазначення в договорі консигнації арбітражного застереження щодо вирішення спорів іншим арбітражним судом може спричинити неможливість розгляду справи вищезазначеними судами, що у свою чергу може спричинити неможливість резидента припинити нарахування штрафних санкцій при порушенні контрагентом своїх зобов’язань. Слід згадати і про специфіку дії деяких обмежень валютного регулювання при здійсненні договору консигнації. Відповідно до чинних норм валютного регулювання (п.2 Постанови НБУ № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в редакції від 30.08.2017 року) надходження із-за кордону на рахунок резидента в іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України у розмірі 50 відсотків наступного робочого дня після зарахування надходжень та без доручення власника рахунку. Водночас, відповідні надходження в іноземній валюті на рахунок особи-посередника, зокрема, який реалізовує посередницьку діяльність в межах консигнаційних договорів, не підлягають негайному продажу банком. При цьому, консигнатор має вчасно надати банку документи щодо підтвердження належності платежу до такого, що здійсненний у рамках виконання консигнаційного договору, в тому числі, як показує судова практика, обов’язково мають бути пред’явлені дані, що підтверджують обов’язковість подальшого перерахування коштів консигнанту (власнику).
Висновок
Отже, діяльність в рамках консигнаційного посередництва, незважаючи на мінімальне врегулювання консигнаційної діяльності на нормативному рівні, має низку специфічних особливостей як в контексті юридичного оформлення самого договору, так і в площині податкового, митного чи валютного регулювання. Оскільки даний вид діяльності, який є особливо привабливою формою посередництва в зовнішньоекономічній діяльності, пропонує низку переваг для ведення та розвитку транскордонної торгівлі, консигнаційний договір, як окремий вид комісійних договорів, має бути введений в систему правового регулювання договірних відносин.
Артем БілоусовЮрист ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»Журнал «Юрист&закон» №34 від 08.09.2017
Назад