Декларація про вибір лікаря: права та обов’язки сторін.
Після старту приписної кампанії, а офіційно - національної інформаційної кампанії «Лікар для кожної сім’ї», поширюється інформація про необхідність своєчасного обрання лікаря, подання декларації про вибір лікаря. Проте причини необхідності своєчасного обрання лікаря та правові аспекти висвітлені не повною мірою.
Щоб розібратись в усіх цих питаннях, пропоную детальніше ознайомитись з їх правовою природою. Процедура обрання лікаря визначена Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» від 19 березня 2018 р. № 503.
У липні 2018 року Порядок було вдосконалено, відповідні зміни внесено Наказом МОЗу № 1023 від 29 травня 2018 року. Необхідність своєчасного підписання декларації зумовлена тим, що право пацієнта обирати свого терапевта, сімейного лікаря або педіатра законодавством обмежується лише у тому випадку, якщо цього лікаря вже обрали: 900 пацієнтів – педіатра, 1800 – сімейного лікаря, і 200 – терапевта. Проте для точності варто зазначити, що межі поданих декларацій для всіх категорій лікарів не є сталими і з часом можуть змінюватися залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, на яких мешкають пацієнти.
Перевірити передбачені межі маємо змогу у договорі про медичне обслуговування, укладеному закладом охорони здоров’я або фізичною особою – підприємцем, до якого плануємо подати декларацію. Тексти усіх договорів розміщені у вільному доступі на офіційному сайті Національної служби здоров’я України: www.nszu.gov.ua.
Укладення закладом такого договору надає пацієнту право отримати безкоштовну первинну медичну допомогу на підставі поданої декларації. Варто згадати, що пацієнту не можуть відмовити у прийнятті декларації на будь-яких інших підставах, окрім зазначеної межі кількості декларацій. Законодавець у Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» окремо зазначає, що підставою відмови не може бути наявне у пацієнта захворювання, соціальний статус, матеріальне становище, місце зареєстрованого місця проживання. Вільний вибір лікаря в територіальному розумінні підтверджується Наказом Міністерство охорони здоров’я України №504 від 19 березня 2018, в якому визначено такий принцип надання первинної медичної допомоги, як недискримінація за місцем проживання.
Якщо все ж виникла ситуація, що лікаря не обрано, тобто декларація не подана, або вона припинила свою дію, і пацієнт перебуває у невідкладному стані, тобто наявна загроза життю та здоров’ю пацієнта або оточуючих людей, пацієнту гарантується право отримати цілодобову та безкоштовну первинну медичну допомогу в комунальних і державних закладах охорони здоров’я та право отримати від Національної служби здоров’я України відповідні роз’яснення та можливість обрати лікаря.
Визначившись з причинами необхідності подання декларацій, варто розібратись і з питаннями, які постають перед пацієнтом під час подання декларації. Важливо зазначити, що від моменту подання декларації і до моменту її припинення пацієнт має право на отримання гарантованої державою безкоштовної первинної медичної допомоги не лише від обраного ним лікаря, а й будь-якого іншого відповідного лікаря, який працює в зазначеному закладі. Проте сам факт подання декларації не обов’язково матиме наслідком набрання нею чинності. Зокрема, декларації, що були подані до укладення згаданого вище договору про медичне обслуговування, набирають чинність лише з моменту його укладення.
Обсяг інформації, що надається при поданні декларації, встановлений законодавством і становить шість основних частин. Серед яких:
- інформація про пацієнта та його законного представника: паспортні та контактні дані, ПІБ і контакти довіреної особи пацієнта на екстрені випадки;
- інформація щодо обраного лікаря: ПІБ, контакти і посада;
- інформація про заклад охорони здоров’я або фізичну особу - підприємця.
Чинність декларації залежить від наявності трудових відносин лікаря та закладу охорони здоров’я або фізичної особи – підприємця, і з припиненням таких відносин декларація припиняє свою дію.
Припинення декларації може бути здійснено пацієнтом у будь-який момент. Якщо пацієнт не задоволений обслуговуванням, він має право у довільній формі подати заяву про припинення його декларації. Для зміни лікаря пацієнт подає нову декларацію іншому лікареві, а подана ним раніше декларація припиняється, при цьому обов’язку інформувати чи відвідувати попереднього лікаря або його заклад у пацієнта немає.
Лікар також має право відмовитись від подальшого ведення пацієнта, але лише з двох підстав та умов: якщо пацієнт не виконує його медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку, при цьому відмова можлива, якщо вона не загрожуватиме життю пацієнта чи здоров’ю населення.
Починаючи з 3 липня 2018 року, звужено кількість дозволів: підписуючи декларацію, пацієнт підтверджує вибір лікаря, достовірність даних і те, що йому або їй надано необхідну інформацію щодо персональних даних. Декларації, що подані до цієї дати, змушували пацієнтів з метою подання декларації, отримання медичної допомоги водночас надавати різноманітні дозволи, в тому числі дозвіл доступу до медичної інформації про пацієнта не лише обраному лікарю, а й іншим лікарям. Такими лікарями могли бути лікарі вузької спеціалізації, яких самостійно визначає лікар, обраний пацієнтом, шляхом оформлення направлення.
Законодавство передбачає право пацієнта самостійно подати декларацію через електронну систему охорони здоров’я, використовуючи власний електронний цифровий або прирівняний до нього підпис, або ж звернутись за допомогою до обраного закладу. В останньому випадку закладом визначається відповідальна особа, уповноважена приймати декларації. Така особа є відповідальною за збереження персональних даних, отримує від пацієнта копії ідентифікаційного коду та оригіналу паспорта, документів, що підтверджують представництво, наприклад, свідоцтва про народження дитини, і вносить необхідну інформацію до відповідної форми в електронній системі охорони здоров’я, попередньо ідентифікувавши особу за її документами.
Заповнена декларація друкується і надається для перевірки пацієнту. Пацієнт зобов’язаний перевірити заповнену декларацію та вимагати виправлення усіх помилок, та лише у разі їх відсутності – підписати обидва примірники декларації. На обох примірниках після підписання проставляється дата отримання декларації, один з її примірників повертається пацієнту. Отримана декларація надсилається до електронної системи охорони здоров’я, а копія зберігатиметься ще три роки потому, як її дія буде припинена.
Успішно обравши потрібного лікаря, пацієнт набуває право безкоштовно та безперервно, тобто цілодобово та без вихідних, отримувати первинну медичну допомогу у відповідному закладі. Але перелік послуг, що надаються у межах безкоштовної медичної допомоги, є предметом професійних дискусій і загального суспільного інтересу.
Так, з 1 липня 2018 року первинна медична допомога, яку надають педіатри, терапевти та сімейні лікарі, має охоплювати не лише спостереження за станом здоров’я пацієнта, призначення, надання лікарняних, довідок направлень, взаємодії з вузькоспеціалізованими лікарями, вакцинацію, надання невідкладної і консультативної допомоги, а й навіть спостереження за здоровою вагітністю, формування навичок здорового способу життя, діагностику та лікування найпоширеніших хвороб, травм, отруєнь, проведення медичних втручань. До таких втручань належать: вимірювання артеріального тиску, індексу маси тіла, холестерину, серцево-судинного ризику, цукру крові, холестерину, швидкі тести, пов’язані з діагностикою раку, ВІЛу – усе це є обов’язковими для визначення кола пацієнтів, які мають відповідні фактори ризику або належать до старших вікових груп.
Цікавим є те що, первинна медична допомога може надаватись не лише в закладі охорони здоров’я, а також і вдома, і в будь-якому місці перебування пацієнта, телефонним, відеозв’язком, будь-яким іншим засобом телекомунікацій. Названим вище Законом закріплено перелік прав пацієнтів, до яких належать: право отримати медичні послуги; безоплатно отримати інформацію про такі послуги; право вибору лікаря; право знати, які особи запитували інформацію щодо них в електронній системі охорони здоров’я; подати скаргу щодо неправомірності діяльності закладу, фізичної особи-підприємця, Національної служби здоров’я України; право на звернутися до Ради громадського контролю щодо неправомірності діяльності Національної служби здоров’я. Принагідно зауважу, що відповідальність за якість надання первинної медичної допомоги лікарем наразі покладено на заклад охорони здоров’я.
Оксана Гриша,Юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»Журнал «Практика управління медичним закладом» №9/2018
Назад
