Публікації

Міжнародні спори: Україна проти Російської Федерації

Перспективи держави Україна та її громадян у міжнародних судових спорах з РФ.

Факт порушення Російською Федерацією в 2014 році низки міжнародних угод є очевидним. Успішне вирішення судових спорів з РФ залежить, зокрема, від належного вибору відповідного суду, обов’язковості його юрисдикції для сторін, а також аргументів для обґрунтування правової позиції. Природнє небажання РФ бути відповідачем в судових спорах, а також статус Постійного члена Ради Безпеки ООН обмежує вибір судових інстанцій до тих, юрисдикція яких є обов’язковою для РФ.

Держава Україна вже звернулася до Європейського Суду з Прав Людини в позовом проти РФ (міждержавна справа), причому Євросуд задовольнив прохання України щодо видачі тимчасового рішення. Враховуючи практику суду, зокрема нещодавні рішення в справах «Грузія проти РФ» та «Кіпр проти Туреччини», у загальному такий спір має позитивну судову перспективу. Громадяни України також можуть звертатись за захистом своїх порушених прав до Євросуду проти РФ, проте для прийняття судом до розгляду скарги необхідно щоб були вичерпані всі внутрішні засоби захисту. Окремим питанням, проте, буде виконання РФ рішення Євросуду.

Найбільш відповідним судом для вирішення спору між Україною та РФ міг би бути Міжнародний Суд ООН. Важливим є предмет спору – не належність території (з цього приводу є консенсус цивілізованого світу), а саме виплата компенсації з боку РФ за тимчасову неможливість користування майном на території, що належить Україні. Оскільки цей суд приймає до розгляду лише ті спори, щодо яких або є згода на такий розгляд від обох сторін, або в суду є обов’язкова юрисдикція відповідно до укладених раніше міжнародних угод, сторонами яких є сторони спору, наразі можливо подавати позов до РФ лише на підставі угод з обов’язковою юрисдикцією суду. Україна вже ініціювала процедуру, спрямовану на розгляд справи в МС ООН відповідно до Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. Є ще низка міжнародних договорів з обов’язковою юрисдикцією МС ООН, сторонами яких є Україна та РФ і порушення положень яких вбачається з боку РФ. Для прикладу: Чиказька Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944, Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та відповідний Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї.

Окремо наголошу щодо коректного використання термінології – Крим не анексований, а тимчасово окупований.

Юрій Кушнір
Партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Український юрист №7-8(139-140) липень-серпень 2014