Публікації
Чи мають право мобільні оператори самостійно змінювати тарифи?Односторонній зв’язок
Відповідно до законодавства (зокрема ЗУ «Про телекомунікації», «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг») тарифи на послуги рухомого (мобільного) зв’язку не належать до послуг , встановлення тарифів на які є державно регульованими. Тому, на відміну від послуг місцевого телефонного зв’язку, зв’язку за таксофонами, встановлюються операторами мобільного зв’язку самостійно. Відповідно, в сьогоднішніх реаліях оператори мобільного зв’язку не обмежуються регулятором у встановленні тарифів, а регулювання тарифів має відбуватися ринковими механізмами в процесі конкуренції. Тому, важливо щоб оператори неухильно дотримувались приписів закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» та закону «Про захист прав споживачів», та не поширювали інформацію, яка вводить в оману споживачів. Відповідно, інформацією, що вводить в оману є повідомлення оператором, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинуть на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього оператора.
Отже, оператор не зобов’язаний погоджувати свої тарифи з Комісією у сфері зв’язку та інформатизації, а відтак, має право в односторонньому порядку встановлювати та змінювати тарифи на послуги мобільного зв’язку. Однак, робити це він може, виконавши певні умови.
На сьогоднішній день на ринку працює шість операторів, котрі надають послуги рухомого (мобільного) зв’язку. Контролюючі функції за їх діяльність здійснюють Комісія у сфері зв’язку та Державна інспекція з питань захисту прав споживачів в межах своїх компетенцій. Також, виходячи з прав споживачів на вільний вибір надавача послуг і справедливу ціну послуг при монопольному становищі надавача послуг, встановлені певні правила для операторів, покликані забезпечити такі права. Наприклад, при зміні тарифів оператор зобов’язаний не пізніше ніж за сім календарних днів оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті, повідомити абонентові про зміну тарифів на послуги, що йому надаються. Відповідно, споживач вправі відмовитись від послуги за зміненими тарифами. Крім цього, оператор повинен встановлювати граничний/мінімальний строк дії тарифу, під час якого змінювати достроково умови тарифних планів заборонено. Водночас, деякі оператори не вважають встановлення строків тарифів своїм обов’язком (до прикладу, «Київстар» у своїх чинних Умовах надання телекомунікаційних послуг зазначає, що тарифні плани можуть бути строковими та безстроковими, строковим тарифним планом є такий, у якому оператор прямо вказав його мінімальний або граничний строк дії. Усі інші тарифні плани є безстроковими). На нашу думку, подібне трактування зі сторони операторів суперечать чинним Правилам надання та отримання телекомунікаційних послуг та порушують права споживачів. Оператори до укладення договору зобов’язані безоплатно надавати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість та вартість послуг, в тому числі і інформацію щодо тарифів та мінімального строку їх дії.
Заради справедливості, слід зазначити , що, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, то навіть не розпочинається провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Тим не менше, виходячи із викладеного правового регулювання, операторам надається необмежено-безконтрольне поле для маневрів зміни вартості тарифів, зміни тарифних планів без отримання згоди абонента, з яким вони уклали договір про надання послуг. Питання можливої односторонньої зміни тарифів стосується як споживачів, що отримують послуги за передоплатою (в такому випадку вважається, що між оператором та абонентом укладено договір про надання послуг в усній формі, згода на укладення якого зі сторони споживача вважається наданою фактом активації SIM- карти без ідентифікації абонента), так і контрактових абонентів, які укладають договір про надання послуг рухомого (мобільного) зв’язку у письмовій формі. Договір про надання послуг мобільного зв’язку є публічним договором (це означає, що його умови мають бути однаковими для всіх споживачів), форма якого переважно затверджується оператором та оприлюднюється на його веб-сайті (по суті є договором приєднання, оскільки споживач не може запропонувати свої умови, а тільки погодитися на запропонований варіант в цілому). Договір має відповідати положенням Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації від 29.11.2012 № 624. В контексті зміни тарифів даний нормативно-правовий акт висуває до змісту договору лише вимогу щодо висвітлення порядку та строків інформування споживача про заплановані зміни, не обмежуючи право операторів самовільно змінювати вартість послуг у будь-який час. Це стосується як абонентів, що укладають письмовий договір (контрактних абонентів), так і абонентів за передоплатою. По суті, абонент за передоплатою, активізуючи SIM-карту, автоматично приймає та погоджується з усіма умовами надання послуг мобільного зв’язку, тарифами, порядком їх зміни, здійснення оплати всіх односторонньо запропонованих послуг, в тому числі попередньо не ознайомившись з вказаними умовами. Контрактний абонент, хоча і підписує письмовий договір, проте вплинути на його зміст також фактично не має змоги.
Виходячи з чинного законодавства, споживач може розраховувати на незміну тарифного плану лише у випадку наявності встановленого мінімального строку його дії. Тобто, практично споживач при зміні тарифу (якщо мінімальний строк дії старого тарифу сплинув) може або погодитися з новими умовами, або відмовитися від надання послуг даним оператором мобільного зв’язку. Якщо мінімальний строк дії тарифу оператором не встановлений, можна стверджувати, що він визначається з моменту початку отримання послуги до настання певної події, а саме припинення отримання послуги. Для цього потрібно мати можливість довести сам факт початку та завершення отримання послуги.
Законодавство надає знеособленому абоненту (не ідентифікований споживач , який не укладав договору з оператором у письмовій формі) можливість пройти процедуру реєстрації у оператора.
Більше того, у 2015 році Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, було прийнято зміни до зазначеного Порядку, щоб обмежити необґрунтоване підвищення тарифів в односторонньому порядку, відповідно до яких під час реєстрації знеособленого абонента в оператора, провайдера телекомунікацій забороняється без згоди абонента змінювати умови укладеного між ними договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі змінювати умови надання телекомунікаційних послуг, скорочувати чи змінювати їх перелік, тарифи, тарифні плани на послуги, умови і порядок оплати послуг, перетворювати внесені на особовий рахунок абонента кошти в бонуси, бали тощо. Абоненти, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі, в тому числі знеособлено, мають право зареєструватись в оператора, провайдера телекомунікацій. Реєстрація, зокрема, надає можливість абоненту повернути невикористану частку коштів з особового рахунку у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг та користування персональним номером, скористатися послугою перенесення абонентського номера (збереження наданого оператором абонентського номера з метою його використання для отримання послуг у телекомунікаційній мережі іншого оператора, що надає послуги на території України). Слід також зазначити, що без здійснення реєстрації, абонент фактично позбавляється можливості захистити свої права, в тому числі і в судовому порядку, оскільки, як показує судова практика, абоненту, який користується послугами оператора знеособлено, важко взагалі довести факт надання послуг конкретно йому. Навіть при констатації порушення законодавства зі сторони операторів суди часто відмовляють в задоволенні позовних вимог у зв’язку з недоведеністю факту, що позивач дійсно є абонентом оператора. Та й самі порушення довести досить важко, оскільки вважається, що абонент надав згоду на всі умови, про існування яких він фактично не здогадувався.
Отже, наразі правове регулювання діяльності з надання телекомунікаційних послуг дозволяє операторам в односторонньому порядку без жодного обґрунтування підвищувати тарифи на послуги мобільного зв’язку і абонент не має змоги особливо вплинути на ситуацію. Тому Антимонопольний комітет України у своєму рішенні, стосовно певного оператора може констатувати необґрунтоване підвищення тарифів на послугу вихідних дзвінків на місцеві номери аж на 40% за умови встановлення факту зниження Комісією собівартості послуг на 36%, але водночас стверджувати, що він має всі законні підстави самостійно встановлювати тарифи на послуги та зобов’язане формувати такі тарифи за принципом прибутковості, встановлюючи прибутковість тарифів виключно на підставі господарської необхідності та конкурентного середовища ринку, на якому надаються ті чи інші послуги.
Олег Яким’якСтарший партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»Урядовий кур’єр від 23.01.2016
Назад