Публікації

Без гарантій

Окрім суто косметичних змін до Законів України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», як то заміни слів «Державна виконавча служба України» на «орган державної виконавчої служби», та слів «Державна казначейська служба України» на «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів», Законом №583 змінено й практичні аспекти.

Однак, питання, що виникали при ухваленні саме ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на наш погляд, так і не були вирішені Законом №583. Першим і найважливішим питанням, яким переймались юристи, є те, як можуть бути реалізовані норми цього закону за відсутності бюджетних коштів? Адже, відповідно до інформації, наведеної в пояснювальній записці до законопроекту лише протягом 2011 року у зв’язку із дією мораторію, передбаченого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», 77 079 виконавчих документів на суму 6 596 370 579 грн. виконано не було. У той же час, бюджетом України на 2013 рік на виконання судових рішень бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено видатки у розмірі 153921,6 тис.грн.

Загальновідомим є те, що закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» було прийнято внаслідок тиску з боку Ради Європи та на виконання пілотного рішення Європейського Суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України», яким Україну було зобов’язано розв’язати проблему невиконання судових рішень шляхом внесення відповідних змін до національного законодавства. Українські суди двічі приймали рішення на користь Іванова Ю.М. за позовом до військової частини про виплату вихідної допомоги та компенсації за неотримане майно у 2001 році та за позовом до державної виконавчої служби про невиконання рішення суду у 2003 році. За 10 років ці рішення так і не були виконані.

Що ж стосується безпосередньо закону №583, то зміни в частині встановлення черговості погашення заборгованості, встановлення шестимісячного строку для подачі до органу державної виконавчої служби виконавчих документів за судовими рішеннями про стягнення коштів, що ухвалені або видані до набуття ним чинності, із вказівкою, що подання судових рішень про стягнення коштів або виконавчих документів за такими рішеннями із пропущенням 6-місячного строку, не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення, безумовно, є позитивними. Та оскільки, чинним законодавством так і не встановлено гарантій виконання судових рішень належним чином впродовж розумного строку, прогнозувати суттєвий вплив на підвищення ефективності виконання судових рішень у зв’язку із прийняттям вказаних вище змін, не вбачається за можливе.

Щодо змін, внесених до Закону України «Про виконавче провадження», нашу увагу привернуло таке. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла до 19 вересня 2013р., було закріплено, що «рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку». На виконання вказаної статті Кабінет Міністрів України своєю постановою № 845 від 03.08.2011р. затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Однак після прийняття закону №583 частина 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має такий вигляд: «рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів». Слова про встановлений Кабінетом Міністрів порядок чомусь зникли. У той же час у прикінцевих положеннях закону передбачено обов’язок КМУ привести протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону. І ось в цій частині закрадається сумнів щодо необхідності та вмотивованості виключення із положень частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» слів «в установленому Кабінетом Міністрів України порядку».

Олег Яким’як
Керуючий партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Український юрист №11(131) листопад 2013