Публікації

Реструктуризація зобов'язань за кредитами в іноземній валюті

В четвер Верховная Рада України підтримала в третьому читанні і в цілому законопроект № 1558-1 "Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті".

Законом передбачається, що реструктуризація існуючих зобов’язань позичальника за споживчим кредитом оформляється договором та , відповідно, передбачається підписання двома сторонами і можливістю включення різних умов. А це дає можливість банку вносити в такий договір умови, які можуть виявитися не прийнятними для позичальника. Оскільки передбачається підписання практично нового повноцінного кредитного договору, то можуть бути внесені «драконівські» штрафні санкції за дрібні або технічні порушення, відповідно можуть внести дуже багато непотрібних зобов’язань боржника (своєчасно повідомляти про щось, своєчасно надавати підтверджуючі документи і таке інше,) щоб мати змогу скористатись цим у випадку порушення.

Час підписання таких договорів може затягнутись до закінчення строків встановлених законом для реструктуризації зобов’язань по кредиту , а також закінчення строків мораторію на стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна. В зв’язку з тим, що реалізація заставленого майна на сьогоднішній день економічно дуже невигідна, а попит значно менший від пропозиції, банкам вигідніше перечекати два роки мораторію, нараховуючи штрафні санкції. Також законом встановлюються правила переважного права на викуп зобов’язання безпосередньо боржником перед іншими третіми особами. Варіанти маніпуляцій з метою обійти це правило відомі давно (наприклад, можна повідомлення про намір продати право вимоги третім особам направити так, щоб боржник цього повідомлення не отримав, а в кредитора все одно буде підтвердження про відправлення. Відповідно, боржник не буде знати про це, а потім йому буде дуже складно перевести на себе право покупця в судовому порядку, особливо якщо буде здійснено кілька таких перепродаж і з пропущення строків позовної давності) і навряд чи і цього разу нечистоплотні кредитори відмовляться від таких маніпуляцій.

Після закінчення мораторію, який встановлюється (але навряд чи встановиться) даним законом, банки не будуть обмежені в пошуку іншого майна боржника для покриття боргу, якщо коштів від реалізації заставленого майна виявиться не достатньо. Тим паче, що в остаточній проголосованій версії закону зникла стаття 7 про те, що зобов’язання позичальника перед кредитором вважається виконаними, якщо сукупний розмір здійснених позичальником платежів за договором споживчого кредиту перевищує на 15 відсотків загальну суму основного боргу.

Виходячи з того, як банки себе позиціонують на сьогоднішній день, у переговорах по реструктуризації валютних кредитів з позичальниками, і якщо цей закон вступив би в силу, то позичальникам доводилось би захищати свої інтереси в судах. Крім неоднозначностей та неточностей в законі до цього спонукала би відсутність відповідальності банків за неврегулювання питань реструктуризації зобов’язань по кредиту з боржниками.

Але найважливіше полягає в тому, що даний закон навряд чи набуде чинності. Найімовірніше, що президент накладе вето, керуючись, а точніше посилаючись на Меморандум про економічну та фінансову політику, укладений у рамках співпраці з міжнародним валютним фондом. Мовляв, згідно з Меморандумом “Держава та Національний банк України не повинні втручатися у двосторонні переговори між позичальниками і банками, одночасно забезпечуючи справедливий процес. У цьому зв’язку, якщо буде прийнято закон, що вимагатиме примусової конвертації валютних іпотечних кредитів у гривневі, Президент накладе вето на набуття чинності цим законом”. Така аргументація є досить сумнівною, як і сам факт саме такого втручання в діяльність інституту президентства міжнародним валютним фондом. Сьогодні можна було спостерігати активний процес так званого «відкликання» голосів за цей законопроект деякими депутатами. Таке «відкликання» юридичних наслідків немає жодних, але робить очевидним, що певна робота з депутатами ведеться і голосів для подолання вето не буде.

Переговорного процесу зі сторони банків як не було, так і не буде, не зважаючи навіть на укладений між НБУ та деякими банками відповідний Меморандум. А позичальники залишаться сам на сам з невнормованою жадністю кредиторів.

Олег Яким’як
Керуючий партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
«Деловая столица» №27 від 06.07.2015