Публікації

В Украине изменили правила раздела имущества

Совладелец может через суд принудительно выкупить часть неделимого актива

Спільна часткова власність виникає в результаті спільної діяльності, зокрема спільної діяльності подружжя, при умові визначення часток спільної сумісної власності подружжя.

При необхідності розділити майно, що перебуває у спільній власності, співвласники можуть це зробити за правилами ст..367 ЦК «Поділ майна, що є у спільній частковій власності», або ст.364. «Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», за ініціативи учасника спільної власності, що бажає виділитись. Відповідно, договір про поділ спільної власності має наслідком припинення права часткової власності для всіх співвласників, а договір про виділ має наслідком припинення права спільної власності лише для того хто виділяється, для решти співвласників право спільної часткової власності зберігається. Якщо є лише два співвласника, то, на практиці при виділі, право спільної власності припиняється для обох, хоча правильніше в цьому випадку застосовувати поділ, а не виділ. Виділ частки з спільного майна не є правом, яке особа, що бажає виділитись, може реалізувати самостійно, виділ має здійснитись на підставі договору укладеного між усіма співвласниками. Якщо між співвласниками виникає спір, справа про виділ вирішується судом. В цих випадках припинення права співвласника на частку у спільному майні, здійснюється за його ініціативою, що відрізняється від правил припинення права на частку які застосовувались у коментованій Постанові ВСУ. Договір про виділ частки має на меті припинення спільної часткової власності тільки для співвласника який виділяється. Договір про поділ спільного майна має на меті припинення спільної часткової власності для всіх співвласників.

В коментованій Постанові ВСУ від 23.11.2016р. в справі №6-1943цс16, поділ майна здійснювався за правилами ст..365 ЦК «Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників». Дана стаття може застосовуватись, коли співвласники не дійшли згоди про компенсацію за частку (компенсація може бути надана лише за згодою прийняти), або у випадку неможливості поділити майно в натурі, а спір має розглядатись судом. При цьому, з метою позбавлення права на частку в спільному майні когось з співвласників, позивачами мають виступати інші співвласники попередньо внісши на депозитний рахунок суду вартість такої частки. Відкритим залишається проблема терміну «співвласників» вжитого законодавцем в множині. Формально це означає, що для того щоб застосовувати вищезгадану статтю, потрібно щоб співвласників було не менше трьох. При існуючій судовій практиці допускається коли позов про припинення права на частку у спільному майні, яке належить двом суб’єктам, заявляється одним співвласником до іншого. Не змінює цієї практики і коментована Постанова ВСУ. Крім цього, воля співвласників-позивачів направлена на припинення права на частку у спільній частковій власності лише одним співвласником. Отже, як і при виділі, так і при припиненні, право спільної часткової власності припиняється лише стосовно одного співвласника. На відміну від поділу спільної часткової власності, при якому право спільної часткової власності припиняється повністю і стосовно всіх співвласників. Застосування ст..365 ЦК можливе лише при дотриманні певних умов, визначених даною статтею. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3)спільне володіння і користування майном є неможливим; 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Суть даного спору полягає в наступному. Подружжя під час шлюбу придбало нежитлове приміщення та набуло право спільної власності. Після розлучення колишній чоловік подарував частку своїй матері. Після цього колишня дружина подала позов про припинення права на частку за ст..365 ЦК про припинення права власності на частку , так як спільне користування неможливе, річ неподільна та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний суд рішення скасував і задовольнив зустрічний позов про виділ часки в натурі. Колегія Вищого спеціалізованого суду рішення апеляційної інстанції відмінив і залишив в силі рішення першої інстанції. Верховний Суд відмовив в перегляді рішення ВССУ.

Труднощі в застосуванні ст..365 до такої категорії справ полягають не в неоднаковому застосуванні судами даної статті, а в дотриманні та трактуванні її вимог, що і підтверджується коментованою Постановою ВСУ. Як зазначалось вище, це стосується можливості застосовувати ст.. 365 ЦК навіть, коли співвласників лише двоє і позов про припинення права на частку заявляється одним з них.

Також дана Постанова ВСУ не впливає на практику вирішення справ даної категорії в частині терміну «незначна частка». На практиці є певні труднощі з тлумаченням цього поняття, бо воно є оціночним та мало би встановлюватись виходячи з обставин конкретної справи. Законодавець, як умову припинення права власності на частку, встановив саме незначний розмір частки у праві, а не незначний розмір частки у майні. Тому відкритим залишається питання чи може вважатись незначною ½ частки у спільному майні. Так виглядає, що не може, хоча дана Постанова ВСУ допускає можливість визнання частки ½ в майні незначною, при тому, що існує і протилежна судова практика, яка цього не допускає.

Ст. 365 ЦК, що регулює припинення права на частку за вимогою інших співвласників, є новелою у вітчизняному законодавстві. Раніше чинний ЦК такого права співвласникам не надавав. Відповідно, при вирішенні таких справ по суті суди позбавлені права посилатися як на законодавство, що було прийнято до нового ЦК, так і на роз'яснення Пленуму ВСУ, що ґрунтуються та такому законодавстві.

Так як порівняльний аналіз наданих заявником судових рішень не надав підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків при розгляді справ з тотожними предметами спору, то в перегляді рішення ВССУ було відмовлено.

Отже дана Постанова ВСУ від не змінює судову практику, тому суттєво не впливатиме на спори даної категорії.

Олег Якимяк
Старший партнер, адвокат ЮФ «Кушнир, Якимяк и Партнеры»
Портал UBR от 21.12.2016