Публікації

Законопроект № 6677: новий рівень пенсійної системи

Системний підхід

Ще з 1 січня 2004 року було визначено трирівневу пенсійну систему в Україні. До цієї системи мають входити солідарна система (перший рівень), обов'язкова накопичувальна система (другий рівень) і недержавне добровільне пенсійне забезпечення (третій рівень).

Зараз в Україні діють два рівні пенсійної системи - перший та третій.

Перший рівень

Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11 жовтня 2017 року: дещо змінив порядок нарахування пенсій; ліквідував більшість спеціальних пенсій; диференційовано збільшив пенсійний вік; зменшив коефіцієнт "вартості" року стажу з 1,35 до 1, починаючи з 1 січня 2018 року; скасував оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів; визначив індексування пенсій через показник середньої зарплати, який збільшують на коефіцієнт, що складається на 50 % з індексу інфляції (за попередній рік) та на 50 % зі зростання середньої зарплати (за попередні 3 роки); запровадив можливість купівлі стажу тощо.

На жаль, на думку експертів, все це може вплинути лише на дефіцит Пенсійного фонду, а не на пенсійне забезпечення населення, оскільки солідарна система вразлива до демографічних ризиків. За підрахунками фахівців, солідарна система справляється із своєю функцією, якщо пенсіонери становлять до 15 % населення, у той час як у нас цей коефіцієнт становить майже 30 %.

Другий рівень

Система недержавного добровільного пенсійного забезпечення базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат. Цю систему обслуговують недержавні пенсійні фонди (далі - НПФ), котрі забезпечують пенсійні виплати громадянам на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Така система вразлива до інфляції, надійності самих НПФ, а відтак залежить від довіри до них. На жаль, досвід діяльності деяких НПФ негативно вплинув на ступінь довіри до НПФ у цілому, тому потрібно уважно та відповідально підходити до вибору свого фонду. Таким чином, ринок повинен очиститися від недобросовісних НПФ, у тому числі і в зв'язку з запровадженням другого рівня пенсійного забезпечення.

Третій рівень

Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.

З набуттям чинності 11 жовтня 2017 року пенсійною реформою запроваджується накопичувальна система пенсійного забезпечення. Відповідно до Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відрахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування запроваджується з 1 січня 2019 року.

Учасниками накопичувальної системи є особи, які станом на 1 січня 2019 року підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Застраховані особи, яким на 1 січня 2019 року залишилося менше 10 років до досягнення пенсійного віку, мають право прийняти рішення не сплачувати страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, а особи, які досягли пенсійного віку, не можуть бути платниками страхових внесків до Накопичувального фонду. Також пропонується обов'язкове залучення іноземців, які працюють в Україні, та громадян України, які працюють за кордоном, але вбачаються певні труднощі в залученні до обов'язкової участі заробітчан.

Плани на майбутнє: проект № 6677

11 жовтня 2017 року уряд затвердив План заходів із запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на 2017 - 2018 роки. Цим Планом передбачено розроблення відповідних законодавчих актів, спрямованих на врегулювання питань із запровадженням другого рівня пенсійної системи. Уряд запланував до кінця 2018 року розробити і внести до Парламенту ряд законопроектів про запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування. Це, своєю чергою, передбачає забезпечення створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування.

На сьогодні у Верховній Раді України (далі - ВРУ) зареєстровано законопроект № 6677, авторами якого є Юрій Соловей і 55 народних депутатів. Цей законопроект передбачає інституційним компонентом другого рівня НПФ, на відміну від чинного законодавства, яке передбачає створення Накопичувального фонду (далі - НФ), адміністратором котрого мав би бути Пенсійний фонд України (далі - ПФУ), і тільки через два роки надається право переходу з Накопичувального фонду до НПФ.

Також чинним законодавством передбачається, що НПФ отримуватимуть ліцензію в Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (регулятора), для чого повинні відповідати певним установленим критеріям і дотримуватись визначених ліцензійних умов у поточній діяльності. До управління активами НФ залучатимуться компанії з управління активами (далі - КУА), що також мають відповідати встановленим критеріям.

Яким буде остаточне рішення стосовно інституційних компонентів, наразі невідомо, тому проаналізуємо варіант, запропонований законопроектом № 6677.

Про внески та рахунки

Отже, аналізований законопроект не передбачає створення НФ. Збір внесків здійснюється через ПФУ, котрий розподіляє отримані від роботодавців кошти згідно з реєстром між НПФ. Такий підхід вимагає додаткового фінансування для ПФУ на виконання цих додаткових адміністративних функцій.

Сплачувати внески може і застрахована особа, і роботодавець. Відповідно, ці внески не є частиною єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) і сплачуються додатково. Базою нарахування є заробітна плата, а розмір - 2 відсотки із щорічним збільшенням на 1 відсоток до рівня 7 відсотків, за рахунок скасування військового збору та зменшення ЄСВ. Це позитив, бо не збільшується навантаження на фонд заробітної плати.

Законопроект передбачає можливість вибору НПФ особою на власний розсуд. Учасник обирає серед НПФ, що відповідають встановленим регулятором критеріям, і подає відповідну заяву до ПФУ. Останній, своєю чергою, надає розпорядження адміністратору відповідного НПФ відкрити рахунок учаснику.

Якщо особа не обрала НПФ, а у неї є рахунок у діючому НПФ, то ПФУ автоматично направляє внески при розподілі на такий рахунок. Слід зазначити, що потребує врегулювання ситуація, коли особа має рахунки в кількох НПФ, а ПФУ має обрати якийсь один. Якщо ж особа не обрала НПФ і у неї немає рахунку НПФ, то вибір фонду за неї здійснює її роботодавець.

Учаснику НПФ надається право змінювати НПФ. При цьому безоплатна зміна НПФ може здійснюватися не частіше одного разу на рік. Розмір плати за послуги, пов'язані з переведенням коштів до іншого фонду, визначає адміністратор НПФ, з якого здійснюється переведення коштів учасника. Плата за переведення коштів учасника НПФ утримується з пенсійних коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку такої застрахованої особи.

Нормативні вимоги

Законопроектом встановлюються певні вимоги до НПФ, що матимуть право працювати з коштами другого рівня пенсійної системи, а також до банка-зберігача, КУА та адміністратора пенсійного фонду.

КУА повинна мати власний капітал не менше 25 мільйонів гривень, а регулятивний капітал Зберігача повинен становити не менше 500 мільйонів гривень, до адміністратора вимоги щодо капіталу відсутні, але вони не можуть бути пов'язаними між собою, крім випадків, коли пенсійний фонд прямо або опосередковано перебуває під вирішальним контролем держави.

До самого НПФ фінансові вимоги відсутні, але він має бути учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, останні 12 місяців такий фонд має бути беззбитковим. Звичайно, ця вимога не стосуватиметься новостворених НПФ або фондів, збитки яких були покриті за рахунок засновників або осіб, що надають послуги фонду з адміністрування, управління активами та зберігання активів згідно з укладеними договорами.

Найважливіше для осіб - учасників НПФ, щоб було забезпечено надійність його діяльності. Тому доцільно переглянути та повернути до ліцензійних умов діяльності НПФ обов'язок щоденно здійснювати оцінку та розрахунок чистої вартості активів, чистої вартості одиниці пенсійних активів. Можливо не обмежувати дохідність, ринок сам урегулює, обираючи ефективніший НПФ, але за умови надання можливості учаснику контролювати стан свого пенсійного рахунка через Інтернет.

Використання коштів

Передбачається можливість встановлення довічної пенсії ануїтетними виплатами, але із залученням страхової компанії (далі - СК), яку учасник НПФ може обирати на свій розсуд. Обравши СК, учасник укладає з нею договір та інформує про це ПФУ, який своєю чергою дає розпорядження адміністратору здійснити оплату страховій коштами учасника. Якщо учасник з тих чи інших причин не обрав страхову, то її обирає ПФУ. Якщо на пенсійному рахунку учасника не вистачає коштів для договору довічної пенсії, то учасник може доплатити на накопичувальний рахунок відповідну суму. У разі смерті учасника з ануїтетними виплатами залишки коштів на рахунку учасника не успадковуються, а направляються на виплати іншим учасникам.

Також передбачається можливість дострокової одноразової виплати. Учасник має право достроково використати повністю або частково пенсійні кошти накопичувальної системи у випадках:

• лікування тяжких (критичних) захворювань учасника або його близьких родичів - до 100 відсотків коштів;
• настання щодо учасника критичних життєвих ситуацій (пожежа, стихійні лиха або інші обставини та явища, наслідком яких стала неможливість задоволення учасником найважливіших життєвих потреб) - не більше ніж 70 відсотків коштів;
• придбання учасником нерухомого майна - не більше ніж 50 відсотків коштів;
• оплати (здобуття) освіти учасником, дітьми учасника або особами, щодо яких учасник є опікуном, - не більше ніж 30 відсотків коштів.

У разі смерті учасника залишки коштів на рахунку успадковуються та можуть бути виплачені спадкоємцям або спрямовуватись на накопичувальний рахунок спадкоємця.

Негативний досвід

На відміну від першого рівня солідарної системи пенсійного забезпечення, другий рівень чутливий до інфляції. Тому варто врахувати негативний досвід країн Євросоюзу з більш розвиненою економікою. Про це зазначається, зокрема, у висновку Головного експертного управління ВРУ стосовно цього законопроекту.

У висновку зазначається, що в деяких країнах Східної Європи законодавчими рішеннями намагаються повернути накопичені громадянами кошти до солідарної пенсійної системи, або й націоналізувати ці кошти (як, наприклад, в Угорщині). У Литві та Латвії ставку внесків у другий рівень пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2 % від зарплати, а в Естонії звели до нуля. Чехія у січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який було створено лише у 2013 році. У Польщі у лютому 2014 року через запроваджені державою обмеження на форми інвестування фондами страхування останні почали отримувати негативну дохідність (зокрема, було заборонено інвестувати у державні облігації, а попередні інвестиції необхідно було безоплатно повернути державі для скорочення державного боргу). Згодом польський уряд дав громадянам строк у три місяці на повернення до солідарної системи за мовчазною згодою, якщо не буде заявлено про відмову, і продовжує у подальшому таку практику. Таким чином, другий рівень пенсійної системи найближчим часом може припинити своє існування.

На жаль, накопичувальна система цих країн не виправдала сподівань на побудову такого рівня пенсійного забезпечення громадян, який напрацьовано в Західній Європі, зокрема, через нижчий рівень зарплат і відповідних йому внесків, слабкий розвиток фінансових інститутів і невеликий вибір фондів для інвестування з достатньою дохідністю на пенсійні накопичення.

Олег Яким’як
Керуючий партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Журнал «Юрист&закон» №41 від 02.11.2017

Назад