Публікації

Акціонерні модифікації

1 Актуальність для бізнесу

Передумови для активного початку використання бізнесом можливості перетворити акціонерне товариство в інше підприємницьке товариство склались після вступу в силу Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) в середині 2009 року. З одного боку, Закон містив нові і прогресивні норми для регулювання діяльності публічних і приватних акціонерних товариств, з іншого – відмінності між приватним і публічним типом акціонерного товариства з точки зору адміністрування компанії (звітність, облік акцій, обов’язковий аудит, процедура збільшення статутного капіталу, тощо) і особливостей корпоративного управління не була настільки суттєвою, аби зменшити навантаження на власників приватних акціонерних товариств. Доволі швидко виявилось, що приватним акціонерним товариствам не притаманні якості дійсно приватних компаній, а отже бізнесу, який не планував у майбутньому вихід на публічний ринок, наприклад IPO за кордоном або лістинг на українській фондовій біржі, сенсу вести господарську діяльність в зазначеній організаційно-правовій формі не було. Більше того абсолютна більшість і публічних акціонерних товариств в Україні не є за своєю сутністю публічними компаніями – вони так само не планують вільний обіг своїх акцій і змушені існувати у вказаній формі виключно з огляду на чинне законодавство: так, для одних публічність є прямою вимогою (наприклад, для банків), інші ж мають в своєму складі більше 100 акціонерів, що є наслідком приватизації. Для прикладу, в Україні зареєстровано близько семи тисяч публічних акціонерних товариств, з них лише до 150 постійно підтримують біржовий курс своїх власних акцій.

Цілком природно, що власники акціонерних товариств обох типів обирають подальше існування своїх компаній в більш простих з точку зору звітності, регуляторного навантаження і корпоративного управління, а також більш дешевших в утриманні і оперативних в прийнятті рішень організаційно-правових формах. Де це дозволяє законодавство (кількість учасників в товаристві-правонаступнику не перевищує 100 осіб), обирають перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю, в усіх інших випадках – в товариство з додатковою відповідальністю. Нижче розглянуто деякі проблемні аспекти, з якими доведеться зіткнутись на практиці в процесі перетворення.

2 Проблематика

Планувати процес перетворення треба задовго до, власне, скликання загальних зборів акціонерів, на яких має бути прийняте відповідне рішення. Перш за все, акціонери, які зареєструються і проголосують на зборах проти перетворення акціонерного товариства, мають право вимагати від товариства обов’язкового викупу належних їм акцій. Оскільки Законом встановлено, що ціна викупу не може бути менше ринкової, товариство зобов’язане спочатку обрати професійного оцінювача рішенням наглядової ради, а згодом так само рішенням наглядової ради затвердити ринкову вартість акцій на підставі результатів проведеної оцінки. Після цього товариство має розробити проект договору про викуп акцій, з яким в період між скликанням і проведенням зборів всі його акціонери повинні мати можливість ознайомитись, і лише потім здійснити всі стандартні дії по скликанню зборів. На практиці відомі випадки, коли товариства з невеликою кількістю акціонерів, чия спільна позиція стосовно перетворення є давно відомою і узгодженою, а проведення зборів є простою формальністю, нехтують вчиненням дій по проведенню ринкової оцінки акцій і в результаті отримують відмову від Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (далі – НКЦПФР) у зупиненні обігу акцій у зв’язку з порушенням порядку перетворення. Аргументи таких товариств нібито їм було достеменно відомо про те, що жоден акціонер на зборах не буде голосувати проти перетворення, відтак право на обов’язковий викуп не виникає і права зацікавлених осіб не порушено, не беруться до уваги. Треба пам’ятати, що в цьому аспекті Закон робить виключення тільки для акціонерних товариств з єдиним акціонером, що ж до всіх інших – діє концепція, що вони не можуть знати про те, яким чином відбудеться голосування на зборах. Відповідно, всі формальні вимоги до забезпечення можливості обов’язкового викупу акцій повинні бути додержані, в тому числі відповідне питання про порядок і умови здійснення викупу повинно бути додане до порядку денного зборів акціонерів. Приватним акціонерним товариствам також слід пам’ятати, що голосування на зборах з питання порядку денного, що передбачає прийняття рішення про перетворення, відбувається з обов’язковим використанням бюлетенів, а отже не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення зборів наглядова рада повинна затвердити форму і текст такого бюлетеня.

На загальних зборах акціонерів, що приймають рішення про перетворення, практичні складнощі, як правило, виникають з призначенням комісії з припинення та встановленням строків заявлення кредиторами вимог до акціонерного товариства.

Закон і Рішення НКЦПФР №737 «Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій» (далі – «Порядок») для визначення органу, до якого будуть передані всі повноваження по управлінню акціонерним товариством з моменту прийняття рішення про перетворення, оперують визначенням «комісія з припинення». З самого визначення випливає, що орган має бути колегіальним і складатись щонайменше з двох осіб. Відтак, не рекомендовано обирати комісію з припинення у складі тільки її голови, оскільки в такому разі у НКЦПФР і інших зацікавлених осіб буде підстава вважати це порушенням процедури перетворення.

Якщо попередню вимогу виконати неважко, то на 100% правильно встановити строк заявлення вимог кредиторами наразі неможливо. Так, Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) і Законом встановлено дві абсолютно різні за своїм змістом процедури: ЦКУ вимагає, щоб строк заявлення вимог склав не менше двох та не більше шести місяців з дня оприлюднення рішення про перетворення, Закон в свою чергу надає кредиторам акціонерного товариства тільки 20 днів для звернення до товариства з моменту отримання від нього повідомлення про прийняте рішення, що доволі суттєво скорочує весь процес перетворення. Теоретично акціонерне товариство має повне право знехтувати вимогами ЦКУ на підставі ч.4 ст.83 ЦКУ і ч.4 Розділу XVII Закону, однак в такому випадку воно на практиці зіткнеться з неможливістю внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДР) про прийняття таким товариством рішення про припинення. Причина банальна, але від того не менш сумна – програмне забезпечення державних реєстраторів не дозволяє внести в ЄДР строк заявлення вимог кредиторами інший, ніж передбачений ЦКУ. Більше того, виконавши вимоги тільки ЦКУ, акціонерному товариству буде відмовлено в зупиненні обігу акцій з боку НКЦПФР, оскільки наявне порушення процедури перетворення, передбачене Законом. Єдиним виходом з ситуації наразі видається одночасне виконання вимог і ЦКУ, і Закону.

Після прийняття рішення про перетворення і призначення комісії з припинення, до останньої згідно положень ЦКУ переходять всі повноваження щодо управління справами товариства. Дискусійним залишається питання, чи означає це припинення повноважень наглядової ради у акціонерному товаристві, що перетворюється, в тому числі по скликанню наступних загальних зборів, які мають затвердити передавальний акт. Слід зауважити, що на практиці територіальні органи НКЦПФР, як правило, притримуються саме такої позиції, з якою, однак, не можна погодитись. Видається, що під «управлінням справами» мова йде саме про оперативну діяльність, яку здійснює виконавчий орган товариства. Так, з термінології Закону, який є спеціальним по відношенню до ЦКУ, очевидно, що управлінням справами акціонерного товариства відає виконавчий орган (абз.4 ч.3 ст.47 і ч.1 ст.58 Закону), в той час як наглядова рада здійснює захист прав акціонерів товариства, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу (ч.1 ст.51 Закону). Якщо прямо тлумачити ч.4 ст.105 ЦКУ не вдаючись до глибокого аналізу, можна зробити висновок, що не тільки наглядова рада має втратити всі повноваження, а також і загальні збори акціонерів, оскільки якщо вважати, що перший орган є органом управління, також і збори акціонерів необхідно вважати органом управління, адже згідно Закону у разі відсутності в акціонерному товаристві наглядової ради її компетенція здійснюється зборами (ч.2 ст.51 Закону). Неспроможність такої позиції є очевидною, оскільки в такому разі неможливо виконати вимогу Порядку про затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів (п. «б» ч.3 р. ІІІ Порядку). Більше того, якщо наглядова рада втрачає свої повноваження неможливо виконати й вимогу Закону, згідно якої саме за поданням наглядової ради загальні збори товариства, що перетворюється, вирішують питання про затвердження передавального акта (ч.5 ст.51 Закону).

Проте найбільш вагомою проблемою процесу перетворення, яка на законодавчому рівні й досі залишається неврегульованою, є вимога п. «ж» ч.3 р.III Порядку, а саме, що для скасування реєстрації випуску акцій акціонерне товариство має подати до НКЦПФР копію затверджених установчих документів створюваного товариства-правонаступника, підписаних його учасниками або їх уповноваженими особами. Оскільки в процесі перетворення всі акціонери товариства, окрім тих, що зареєструвались на загальних зборах і голосували проти перетворення, повинні увійти до складу учасників підприємства-правонаступника – ті акціонерні товариства, які мають у складі так званих «баластних акціонерів» (іншими словами, акціонерів, які втратили інтерес і не приймають участі в управлінні товариством, або з якими втрачено зв’язок, або які померли, тощо) практично не можуть виконати вказану вимогу Порядку. Нове законодавство про депозитарну систему України вирішило проблему «баластних акціонерів» лише в одному аспекті – їх акції не враховуються при визначенні кворуму та при голосуванні в органах акціонерного товариства, проте для цілей перетворення вони залишаються повноправними акціонерами, яким має бути передано у власність кількість часток у такому новому товаристві пропорційно кількості належних їм акцій. Таким акціонерним товариствам можна порадити вивести з реєстру акціонерів «баластних акціонерів» до початку проведення дій по перетворенню (на практиці існує декілька способів це здійснити, жоден з яких, однак, не можна вважати ідеальним або універсальним, проте це є предметом окремої статті), в іншому випадку успішне завершення процесу практично унеможливлюється.

В інших аспектах процедури перетворення – зупинення і скасування обігу акцій, розподіл часток товариства-правонаступника, державна реєстрація припинення акціонерного товариства і державна реєстрація товариства-правонаступника, тощо – у разі ретельного аналізу і правильного застосування відповідних норм законодавства істотних проблем виникнути не повинно. Варто також пам’ятати, що при здійсненні перетворення дія трудових договорів працівників продовжується, поточний банківський рахунок акціонерного товариства може бути закритий його правонаступником та процедура реєстрації платником ПДВ товариства-правонаступника проводиться за процедурами перереєстрації, а не як новоутвореної особи.

3 Перспективи

Сфера регулювання діяльності акціонерних товариств на сьогоднішній день є однією з таких, що активно розвивається і удосконалюється. Позитивним є те, що законодавець розуміє проблеми і потреби ринку, а також аналізує успішний закордонний досвід, який намагається, і останнім часом доволі успішно, імплементувати в українське законодавство.

Так 07.04.2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набуде чинності з 01.05.2016 року. З-поміж іншого, вказаним законом запроваджується дійсно фундаментальна зміна в проведенні процедури перетворення: вимога про підписання всіма учасниками статуту товариства-правонаступника залишається тільки у разі, якщо прийнято рішення перетворити акціонерне товариство в товариство з повною відповідальністю, командитне товариство або виробничий кооператив. Натомість у разі перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю або товариство з додатковою відповідальністю, статут правонаступника може бути підписано однією уповноваженою особою від імені інших учасників. Таке нововведення має ефективно усунути перепони для перетворення акціонерних товариств, що мають у складі «баластних акціонерів».

Натомість одне з найбільш очікуваних спільнотою рішень, а саме можливість здійснення мажоритарними акціонерами акціонерного товариства так званого «сквіз-ауту» (іншими словами витіснення міноритарних акціонерів, що дасть змогу в тому числі й ефективно вивести зі складу компанії «баластних акціонерів») на сьогоднішній день не реалізоване. У вересні 2014 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №434а, що покликаний вирішити ситуацію поки що тільки для публічних акціонерних товариств, за акціями яких розраховується біржовий курс. У разі його прийняття, акціонери таких товариств, що володіють 95 і більше відсотками його акцій зможуть вимагати від всіх інших акціонерів обов’язкового продажу належних їм акцій. Що найбільш важливо, згоди від «баластних акціонерів» на продаж не потребуватиметься, як і не буде необхідності розшукувати їх для цілей укладення договору купівлі-продажу акцій, а також залучати до придбання акцій торговця цінними паперами. Так мажоритарний акціонер для придбання акцій перерахує кошти у депозит державної нотаріальної контори або приватному нотаріусу, що вважатиметься належним виконанням ним зобов’язання щодо оплати акцій. На підставі цього Національний депозитарій України забезпечить списання прав на відповідні акцій, що викуповуються, на рахунок мажоритарного акціонера. Відтак, проблема «баластних акціонерів» може бути ефективно вирішена, принаймні хоча б для невеликої кількості акціонерних товариств. Вірогідно, що у разі складення позитивної практики можливість реалізувати «сквіз-аут» у майбутньому буде надана всім без винятку акціонерним товариствам. З-поміж іншого, це дозволить оптимізувати структуру власності акціонерного товариства перед його перетворенням.

Павлишинець Ю.В.
Старший юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Юридична газета №24-25 від 16.06.2015

Назад