Публікації

Роль страхових компаній у системі загальнообов’язкового пенсійного забезпечення

Участь страхових організацій у системі загальнообов’язкового пенсійного забезпечення була передбачена ще першою редакцією Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), яка набула чинності з 1 січня 2004 року і запровадила, принаймні на папері, трирівневу пенсійну систему: перший рівень – солідарна система, що представлена Пенсійним фондом України; другий рівень – накопичувальна система, що представлена так званим Накопичувальним фондом (має бути створений Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд), недержавними пенсійними фондами, які мають право на участь у другому рівні (далі – НПФ), і страховими організаціями; та третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, представлена недержавними пенсійними фондами, що діють на третьому рівні, банківськими установами і страховими організаціями. Перші два рівні разом становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, в той час як друга і третя разом – систему накопичувального пенсійного забезпечення. В той час як третій рівень було одразу запроваджено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», що також набув чинності з 1 січня 2004 року, другий рівень і по цей день залишається не впровадженим. Тим не менш, з точки зору перспективи вбачається доцільним розглянути роль страхових організацій у функціонуванні загальнообов’язкового пенсійного страхування, яку для них передбачив законодавець.
Законом №1058-IV до страхових організацій, що мають право на участь у другому рівні пенсійної системи, віднесено такі, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, а також ліцензію на здійснення страхування довічних пенсій та здійснюють страхування і виплату довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування. Зауважимо, що ліцензійні умови для отримання ліцензії на здійснення страхування довічних пенсій наразі не розроблені, очікується, що це буде здійснено вже після впровадження другого рівня. Передбачається, що кошти, накопичені на користь фізичної особи (далі – страхувальник) у Накопичувальному фонді або НПФ, при досягненні страхувальником пенсійного віку спрямовуються, за його вказівкою, до однієї з страхових компаній, які відповідають умовам Закону №1058-IV. Цікаво, що укласти договір страхування і спрямувати накопичені кошти до страховика є обов’язком, а не правом страхувальника. Відповідно, у разі відмови страхувальника від укладення договору страхування, територіальний орган Пенсійного фонду (у випадку якщо кошти накопичувались у Накопичувальному фонді), або ж адміністратор НПФ самостійно укладають договір страхування довічної пенсії на умовах, що на їх думку є найбільш вигідними для страхувальника. З іншого боку й страхова компанія не матиме права відмовити страхувальнику в укладенні договору страхування довічної пенсії, а отже тут Законом №1058-IV встановлено певний паритет між страховиком і страхувальником. Натомість, забороняючи страхувальнику розірвати договір страхування протягом його життя і забороняючи дострокове припинення дії договору страхування за бажанням сторін, Закон №1058-IV прямо не встановлює заборони розірвання договору страхування за ініціативи страховика.
При підписанні договору страхування страхувальник має право обрати один з видів так званої довічної пенсії: довічна пенсія з установленим періодом (щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом десяти років з дня її призначення), довічна обумовлена пенсія (щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера), або ж довічна пенсія подружжя (щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті – іншому члену подружжя, що досяг пенсійного віку, протягом його життя). Страхова компанія, отримавши накопичені страхувальником кошти, в подальшому інвестує їх в дозволені законодавством активи, таким чином продовжуючи їх накопичувати самостійно, вже без участі страхувальника. З таких коштів страховик сплачує страхувальнику довічну пенсію – в строки і порядку, що визначаються сторонами договору.
Вбачається що запровадження механізму страхування довічної пенсії в системі загальнообов’язкового пенсійного страхування є важливим кроком на шляху покращення пенсійного забезпечення населення. На відміну від солідарної системи, кошти Накопичувального фонду «індивідуалізовані», та з досягненням пенсійного віку страхувальника спрямовуються на оплату його індивідуального договору страхування. У разі смерті страхувальника під час дії договору страхування довічної пенсії, страховик сплачує його спадкоємцям всю накопичену суму, яка ще не була виплачена, в той час, як в солідарній системі в такому випадку пенсія припиняє нараховуватись і сплачуватись.
Найважливіше питання – коли все ж таки буде запроваджено другий рівень і чи нема обмежень щодо участі в ньому страхувальників? Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України – дата, яка вже потроху стає міфічною (пророкуювали досягнення бездефіцитності і на 2013 рік, і потім на 2014 рік. Наразі ж дефіцит бюджету ПФУ складає близько 21 мільярди гривень, що ставить під сумнів можливість запровадження другого рівня в близькому майбутньому). Перехідними ж положеннями Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески до Накопичувального фонду сплачуються на користь фізичних осіб, яким на день запровадження перерахування таких внесків виповнилося не більш як 35 років. Зважаючи на можливість укладення договору страхування довічної пенсії тільки по досягненню пенсійного віку, очевидно, що перший такий договір між страховиком і страхувальником буде укладено не раніше, ніж через 20 років з року запровадження другого рівня для страхувальників жінок, і через 25 років з відповідної дати – для страхувальників чоловіків. А отже у законодавця є ще більш ніж достатньо часу для удосконалення процесів взаємодії між страхувальниками і страховими організаціями на другому рівні пенсійної системи.

Юрій Павлишинець,
Старший юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Юридична газета №26 червень 2013