Публікації

Майже нормально. Майже

1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (надалі – Постанова №1236) залежно від епідемічної ситуації в регіоні або районі чи місті обласного значення може бути встановлений зелений, жовтий, помаранчевий та червоний рівні епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Станом на 20 жовтня 5 областей вже віднесено до червоного рівня епідемічної небезпеки, зокрема: Херсонська, Запорізька, Одеська, Донецька та Дніпропетровська.

Найбільше обмежень діяльності передбачено при запровадженні “червоного” рівня епідемічної небезпеки, зокрема забороняється:

• робота закладів громадського харчування, окрім адресної доставки та замовлень навинос,
• робота ТРЦ та інших розважальних закладів, кінотеатрів, театрів тощо,
• робота закладів освіти, окрім дитячих садків і початкових класів шкіл,
• робота непродовольчих ринків і магазинів, спортзалів, басейнів і фітнес-центрів,
• проведення масових заходів, окрім офіційних спортивних заходів і матчів командних ігрових видів спорту без глядачів,
• робота закладів культури, окрім історико-культурних заповідників, проведення кіно- та відеозйомки.

В “червоній” зоні дозволяється робота банків, АЗС, ветеринарних магазинів, аптек та всіх продовольчих магазинів.

Вказані обмеження роботи в червоній зоні не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку):

• негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або
• документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях,
• негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Тобто, на відміну від обмежень, які існували при запровадженні карантину навесні 2020 року, коли передбачалась повна заборона діяльності закладів громадського харчування, ТРЦ, непроводовольчих магазинів, закладів освіти, культури, проведення масових заходів та ін., на цей раз, вказані суб’єкти господарювання, при виконанні передбачених Постановою №1236 умов, можуть продовжувати працювати навіть в регіонах з «червоним» рівнем епідемічної небезпеки.

2.

Законодавством не передбачено окремого порядку первірки субєктів господарювання під час карантину, однак пунктами 36 та 38 Постанови №1236 передбачені додаткові повноваження контролюючих органів щодо нагляду за виконанням протиепідемічних заходів.

Наприклад, передбачений обов’язок Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів посилити державний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства і здійсненням протиепідемічних заходів закладами дошкільної освіти, закладами громадського харчування, фізичної культури та спорту, ринками, закладами, що надають послуги з розміщення, об’єктами торгівлі продовольчими та непродовольчими групами товарів тощо.

Також уповноважено Національну поліцію та Державну службу з безпеки на транспорті за участю органів місцевого самоврядування забезпечити контроль виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було запроваджено на період дії карантину заборону на проведення документальних та фактичних податкових перевірок. Однак, вже 3 лютого 2021 року Кабінет Міністрів України постановою №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (яка викликала чимале обурення у представників бізнесу та дискусії юридичної спільноти) дозволив відновити зупинені під час карантину перевірки та проводити нові згідно з затвердженим графіком.

Відповідальність за порушення умов карантину передбачена, зокрема ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - до громадян передбачений штраф від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 34 000 грн) а на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 грн. до 170 000 грн.).

Також, за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, передбачений штраф від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 255 грн.).

Складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності за вказані порушення уповноважено:

1. Національну поліцію;
2. працівників органів охорони здоров’я;
3. органи державної санітарно-епідеміологічної служби;
4. посадових осів, уповноважені на те виконавчими комітетами місцевих рад за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 325 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням. Такі дії є кримінально караними якщо вони призвели до поширення захворювань, а також спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

3.

Привілеї для суб’єктів господарювання, які вакцинують своїх працівників, передбачені в разі введення «червоного» рівня епідемічної небезпеки.

Саме при «червоному» рівні, обмеження діяльності суб’єктів господарювання не застосовуються в разі наявності 100% вакцинованих працівників, що підтверджується документом, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

4. Потрібно визнати, що питання законності обов’язкової вакцинації COVID-19 досить неоднозначне. Прибічники позиції, згідно із якою обов’язкова вакцинація є не законною, аргументують це, серед іншого, Резолюцією ПАРЄ №2361(2021) від 27 січня 2021 р. «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування», де рекомендовано державам-членам ЄС:

• забезпечити інформування громадян про те, що вакцинація не є обов'язковою та що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, якщо вони не бажають вакцинуватися;
• забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію через можливі ризики для здоров’я або не бажання вакцинуватися.

Проте, з іншого боку в Україні діє Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб», у ст. 12 якого чітко встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік відповідних професій, виробництв та організацій затверджує МОЗ України.

Зазначене свідчить про те, що Наказ МОЗ України 04 жовтня 2021 року № 2153, яким встановлено перелік працівників, що підлягають обов’язковій вакцинації проти COVID-19, ґрунтується на законодавчому акті, а тому вважається законним.

Іншим питанням є те, чи відповідне законодавство України порушує права людини, закріпленні у Європейській конвенції з прав людини, а тому чи є правовим та відповідає принципам верховенства права. На мою думку, обов’язкова вакцинація не порушує права людини (в тому числі, у разі її запровадження для приватного сектора).

Будь-які справи щодо обмеження прав людини Європейський суд з прав людини розглядає через призму «принципу пропорційності». Іншими словами, ЄСПЛ визначає, чи будь-яке обмеження прав має легітимну мету та чи використані засоби обмеження прав є пропорційними обраній меті та необхідними у демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності також був застосований у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13 і 5 інших), яка нещодавно набула розголосу, оскільки стосувалася обов’язковості щеплень дітей проти дев’яти хвороб (серед яких, дифтерія, коклюш, правець, поліомієліт). У даній справі ЄСПЛ дійшов висновку, що обов’язкова вакцинація, на яку скаржилися заявники, оцінена в контексті національної системи, має розумне співвідношення пропорційності до законних цілей, що переслідуються державою-відповідачем.

У випадку з обов’язковою вакцинацією проти COVID-19 певних категорій людей, на мою думку, принцип пропорційності дотриманий, оскільки законодавчі акти України спрямовані на підвищення якості здоров’я всіх членів суспільства, особливо найбільш вразливих категорій населення, вироблення колективного імунітету, зменшення значного навантаження на систему охорони здоров’я та зменшення стрімкої смертності від хвороби.

При цьому, в Україні застосовуються лише ті вакцини, які схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров’я, та вакцинація є обов’язковою лише за умови відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Додатково слід зазначити, що обов’язковість вакцинації ні в якому разі не означає примусове приведення особи та введення вакцини проти її психічної та фізичної волі. Не вакциновані особи (для яких це обов’язково) зазнаватимуть лише певних обмежень, пов’язаних з можливістю працювати, адже у разі відмови будуть відсторонені від роботи.

Що стосується інших активностей, приміром відвідування ТРЦ, міжобласні поїздки у потязі, вони будуть доступні для невакцинованих при умові проведення ПЛР-тестувань або тестів на виявлення антигена.

Визнавати незаконною обов’язковість вакцинації у правовому полі можна лише шляхом подання позову щодо скасування Наказу МОЗ України 04 жовтня 2021 року № 2153. Наскільки нам відомо, такий позов вже подано до Окружного адміністративного суду м. Києва від імені Дмитра Ламза. Наразі суд вирішує питання щодо відкриття провадження за даним адміністративним позовом.

Проте, відверто кажучи, перспективи позову дуже сумнівні, оскільки Наказ МОЗ прийнято на підставі прямої вказівки Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Оскільки критерієм прийнятності скарги до ЄСПЛ є вичерпання усіх засобів правового захисту у державі (що по суті означає рух справи через усі судові інстанції), отримання рішення ЄСПЛ щодо питання обов’язковості вакцинації від COVID-19 у разі звернення можливе лише через кілька років.

5.

Наразі немає ініціатив збоку державних органів щодо виплати бізнесу компенсацій у зв’язку із втратами через карантин.

Під час локдаунів у 2020 році суб’єктам господарювання виплачували два види компенсацій:

• Компенсація суб’єктам господарювання на відшкодування витрат, понесених на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за 10 місяців. Компенсація виплачувалася лише компаніям, діяльність яких була заборонена під час локдаунів (Порядок надання одноразової компенсації суб’єктам господарювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1234);
• Компенсація найманим працівникам та фізичним особам-підприємцям, діяльність яких була заборонена під час локдаунів, у розмірі 8 000 гривень (Закон України «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб’єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених із метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Отже, основною підставою для компенсацій, які надавалися бізнесу під час локдаунів у 2020 році, було припинення діяльності через обмежувальні заходи, пов’язані з COVID-19.

Наразі бізнесу дозволено працювати за умови вакцинації усіх працівників або забезпечення тестування кожні 72 години, у зв’язку із цим малоймовірно, що бізнес отримає від держави будь-які компенсації.

Ольга Чайковська-Тимкович
Адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Вікторія Гетьман
Старший юрист ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»
Корреспондент №21 05.11.2021

Назад