Публікації

Декларування-2020: останній раз без прогресії?

Подати декларації за 2019 рік зобов’язані фізособи, які отримували доходи не від податкових агентів, підприємці на загальній системі, а також українці, які планують виїжджати на ПМП. У разі неподання декларації загрожує штраф і навіть перевірка, під час якої інспектори мають право додатково нарахувати зобов’язання.

1. Хто зобов'язаний декларувати доходи в 2020 році за підсумками 2019 року?

Розділ ІV Податкового кодексу визначає зокрема випадки за яких фізичні особи зобов’язані подавати декларацію. Згідно Податкового кодексу до цих осіб також належать деякі категорії фізичних осіб, які виконують функції держави та місцевого самоврядування, тобто особи зі спеціальним статусом.

Щоправда, порядок подання декларацій про доходи між фізичними особами та особами зі спеціальним статусом дещо різниться. Так, другі подають антикорупційну декларацію за 2019 рік до 1 квітня 2020 року. Повинна також бути дотримана спеціальна процедура: декларація подається в електронному вигляді шляхом заповнення розділів цієї декларації на офіційному веб-сайті НАЗК.

Щодо процедури декларування осіб уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування у Верховного Суду та Вищого Антикорупційного суду існують різні підходи. Візьмемо для прикладу кілька порівняно недавніх рішень суду:

1) Вирок Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18;

2) Постанова Верховного Суду 28 січня 2020 року у справі № 705/2583/17

В обох випадках осіб звинувачують в умисному неподанні суб’єктами декларування декларації, тобто у вчиненні злочину передбаченого ст. 366-1 КК України. Обвинувачувані в обох випадках подали декларацію в паперовому вигляді і тим самим не дотрималися порядку подання декларації особами, які уповноважені на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування. Проте, рішення прийняті судами різняться.

Так, у справі № 760/4297/18 особу визнали винною. В ході судового розгляду обвинувачена зазначала, що вона свідомо відмовилась від отримання електронного цифрового підпису після прийняття Закону України «Про захист персональних даних». На її думку, цей Закон вводить її у залежність від державних органів, органів місцевого самоврядування та третіх осіб, дозволяє збирання, обробку, використання, розповсюдження та передачу третім особам персональних даних фізичної особи. Особа наполягала на тому, що цей Закон фактично створює державний реєстр з необмеженими правами держави для збору, використання та поширення будь-якої персональної інформації про кожну людину, у зв`язку з чим, вона неодноразово зверталась до органів державної влади з пропозицією щодо внесення до нього змін, а також щодо визнання цього Закону неконституційним. Проте, Антикорупційний суд все ж визнав таке втручання легітимним, зокрема спираючись на рішення «Випич проти Польщі», в якому Європейський суд з прав людини зазначав, що обов`язок заявника подати декларацію з її подальшим оприлюдненням у вільному доступі в Інтернет є пропорційним легітимному інтересу громадськості та виніс вирок про вчинення особою злочину передбаченого статтею 366-1.

Тоді як у справі № 705/2583/17 Верховний суд дійшов висновку про відсутність в особи прямого умислу на вчинення такого злочину у зв’язку з релігійними переконаннями такої особи.

При винесенні рішення Верховний Суд спирався на ст. 8 Європейської конвенції з прав людини та статтю 32 Конституції України та зазначив, що подача в електронному вигляді декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за відсутності врегульованого питання на законодавчому рівні щодо альтернативи права вибору подачі такої декларації віруючою людиною, не відповідатиме легітимній меті та буде порушенням її прав і свобод, закріплених у Конституції України та в Конвенції.

2. Хто звільнений від подання декларації?

Випадки у яких особа звільняється від подачі декларації визначені в п. 179.2 Податкового кодексу. Згідно цієї статті, якщо платник отримував доходи з наступних джерел, то вважається, що його обов'язок щодо подання податкової декларації є виконаним і податкова декларація не подається:

• від податкових агентів (такими можуть бути, наприклад, роботодавці), які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (наприклад, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, стипендії, тощо);
• виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу;
• від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок;
• у вигляді об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку. Незалежно від виду та суми отриманих доходів платники податку звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках передбачених п. 179.4 ПКУ:
• є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
• перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
• перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
• перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.

3. Які доходи потрібно задекларувати обов'язково, а які - не потрібно?

Задекларувати можна як доходи, так і витрати. Декларування останнього пов’язано з отриманням певних податкових пільг, зокрема податкової знижки. Для цього потрібно зберегти всі квитанції, чеки, договори, які ідентифікують продавця та покупця, заповнити декларацію про доходи та подати ці документи до Державної податкової служби.

До витрат дозволених до включення до податкової знижки належать:

• частина суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом;
• суми коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям у визначених випадках;
• суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення;
• суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку особою з інвалідністю, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині з інвалідністю у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім деяких зазначених у законодавстві випадків.

Витрати ж підлягають обов’язковому декларуванню, якщо вони отримані з наступних джерел доходів:

• у вигляді винагород й інших виплат, нарахованих (виплачених) відповідно до умов цивільно-правового договору, які отриманні від фізичних осіб – платників єдиного податку 4 групи;
• у вигляді суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності у сумі, що перевищує 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році – 960,50 грн);
• як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором у сумі, що перевищує 25% однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році – 1043,25 грн);
• від особи, яка не є податковим агентом (не є вашим роботодавцем, наприклад);
• з іноземних джерел;
• від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомості, якщо орендар – фізична особа, яка не є суб'єктом господарювання;
• від операцій з інвестиційними активами;
• у вигляді нецільової благодійної допомоги, якщо загальна сума такої допомоги перевищує у 2019 році 2690 грн;
• у вигляді цільової благодійної допомоги, не використаної та не поверненої благодійнику в строки, визначені законодавством;
• у вигляді благодійної допомоги у сумі, що перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати (у 2019 році – 2 086 500 грн);
• за ухвалою суду, згідно з якою прийнято рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно;
• від успадкування чи отримання в дарунок коштів, майна, майнових або немайнових прав від осіб, які не є членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення, крім спадкоємців-нерезидентів, а також інших спадкоємців-резидентів, які сплатили податок до моменту оформлення спадщини;
• від підприємницької діяльності (на загальній системі оподаткування);
• від провадження незалежної професійної діяльності;
• від продажу власної сільськогосподарської продукції у випадках визначених Податковим кодексом.

4. Чи є якісь зміни в формі декларації, що подається, та нововведення в її заповненні?

Нова форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства фінансів від 25 квітня 2019 року № 177 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 2 жовтня 2015 року № 859».

До того ж із 1 січня 2020 року введена нова форма декларації для осіб які є суб’єктами декларування згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

5. Чи є у 2020 році нововведення, що стосуються податку на нерухомість (його декларування, ставки, порядок розрахунку й сплати та ін.)

Згідно зі пп. 266.5.1 Податкового кодексу, ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад. Законом встановлено лише, що така ставка не повинна перевищувати 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4173 гривні. Таким чином, плата за 1 метр квадратний не повинна перевищувати 62,60 грн у 2019 році. Принагідно можна зауважити, що у 2020 році така ставка не повинна перевищувати 70,85 грн/1 кв. метр.

Варто також пам’ятати, що 1 січня 2020 року змінилися реквізити рахунків для зарахування податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету. Територіальні органи Держказначейства розмістили нові рахунки за стандартом IBAN для сплати податків та зборів.

Цікаво також звернутися до останніх рішень Державної податкової служби. Так Пресслужба ДПС опублікувала на офіційному сайті Інформаційний лист № 2 «Податкові рішення на користь платників», в якому зокрема наводиться практика коли ДПС скасувала податкове повідомлення-рішення її обласного офісу та підкреслила, що нежитловий комплекс, який знаходиться у власності фізичної особи та призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Ольга Кадук,
Молодший юрист ЮФ «Кушнир, Якимяк и Партнеры»
«Деньги» №4(403) від 27.02.2020-11.03.2020

Назад