Огляд та аналітика положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 р. № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності", що стосуються трудових правовідносин
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 р. № 42 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (надалі – Постанова №42), яка набула чинності 11 лютого 2015 р., внесено зміни до ряду регуляторних актів, серед яких – Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 р. № 437 (надалі – Порядок).
В цілому – Постанова №42 запроваджує ряд нововведень, які мають сприяти покращенню процедури отримання дозволів для іноземців, що в свою чергу створює сприятливі умови для притоку іноземного капіталу і розвитку економіки загалом. Основні зміни можна стисло описати наступним чином:
- звільнено від справляння плати за видачу (продовження дії) дозволу на працевлаштування окремих категорій осіб;
- розширено категорії іноземців / осіб без громадянства, для яких передбачається окремий (більш простий) порядок оформлення дозволу на працевлаштування;
- скорочено тривалість процесу оформлення дозволу на працевлаштування (від початку звернення до фактичного отримання дозволу на руки);
- видалено норми, які вносили зайву суб’єктивність у процедуру розгляду документів і прийняття рішення.
Більш детально зміни до Порядку розглянемо нижче.
Так, Постанова №42 передбачає звільнення окремих категорій осіб від справляння плати за видачу дозволу на працевлаштування в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (4 872 грн.), зокрема:
- осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;
- осіб, які подали документи для продовження дії дозволу.
Зазначені зміни вважаємо позитивними. Якщо звільнення від сплати першої категорії осіб узгоджується з прийнятими 17.04.2014 р. змінами до Закону України "Про зайнятість населення", спрямованими на посилення соціального захисту найбільш вразливої групи іноземців та осіб без громадянства, то стосовно другої категорії вбачається самостійна ініціатива Кабміну щодо усунення невиправдано високого фінансового навантаження на бізнес у зв’язку з продовженням дозволів для своїх працівників.
Більш того, зміни до Порядку тепер чітко передбачають можливість роботодавця звертатися у центр зайнятості для продовження дії дозволу на працевлаштування необмежену кількість разів. А як відомо, перелік документів, які подаються для продовження дії дозволу, є значно меншим і простішим в оформленні за перелік документів, які подаються при первинному зверненні за дозволом.
Все ж, найбільш вагомою, на нашу думку, зміною до Порядку за Постановою №42 вважаємо розширення умов, за якими застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим, що є самостійною підставою для оформлення дозволу, яка не потребує доведення заявником наявності будь-яких інших умов чи підстав (наприклад, відсутність в Україні (регіоні) кваліфікованих працівників, спроможних виконувати відповідний вид роботи). Так, доцільним та достатньо обґрунтованим є застосування праці іноземця чи особи без громадянства, якщо він/вона:
(1) претендує на зайняття посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади за умови, що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або учасником підприємства, установи, організації (зазначена умова існувала й в попередній редакції Порядку);
(2) претендує на зайняття посади, яка передбачає створення об'єктів авторського права та / або суміжних прав як основний трудовий обов'язок;
(3) претендує на зайняття у суб'єкта індустрії програмної продукції посади керівника або посади відповідно до ряду професій за Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій" (зокрема, розробника обчислювальних систем, розробника комп'ютерних програм, техніка-програміста);
(4) має диплом про вищу освіту одного з навчальних закладів, віднесених до першої сотні в одному з таких світових рейтингів (рейтинги публічно доступні, і їх можна переглядати в мережі Інтернет):
Times Higher Education, за відповідною категорією професії;
Academic Ranking of World Universities by the Center for World-Class Universities at Shanghai Jiao Tong University;
QS World University Rankings by Faculty;
Webometrics Ranking of World Universities.
При цьому, під час прийняття рішення про видачу дозволу на цій підставі береться до уваги рейтинг поточного, минулого або позаминулого років.
Таким чином, розширюючи умови доцільності та достатньої обґрунтованості для застосування праці іноземців, держава очевидно намагається заохотити розвиток окремих галузей і сфер діяльності (зокрема, умова щодо працевлаштування в ІТ-індустрії, хоча не зрозуміло, наскільки це нововведення "в'яжеться" з нещодавньою податковою реформою, якою фактично скасовані податкові пільги для ІТ-галузі) та притік в Україну високоінтелектуальної робочої сили (умова щодо рівня вищої освіти потенційного працівника).
Постановою №42 переважно скорочено процедурні строки, пов’язані з оформленням та видачею дозволу на працевлаштування. Порівняння попередніх і нових строків наведено у таблиці нижче:
Опис строку |
Строк згідно з Постановою №42 |
Попередній строк |
Строк для прийняття центром зайнятості рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу |
протягом 7 робочих днів з дня реєстрації документів |
протягом 15 календарних днів з дня реєстрації документів |
Строк для надсилання центром зайнятості роботодавцю рішення щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовженні дії або анулювання дозволу |
протягом 2 робочих днів з дня прийняття рішення |
протягом 3 робочих днів з дня прийняття рішення |
Строк для внесення роботодавцем плати за видачу дозволу на працевлаштування |
протягом 10 робочих днів з дня отримання роботодавцем рішення про видачу дозволу |
протягом 30 календарних днів з дня отримання роботодавцем рішення про видачу дозволу |
Строк для оформлення та видачі центром зайнятості роботодавцю дозволу |
протягом 3 робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок ФСС на випадок безробіття |
протягом 10 робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок ФСС на випадок безробіття |
Строк для подачі роботодавцем центру зайнятості засвідченої копії трудового договору (контракту) з відповідним іноземцем чи особою без громадянства |
протягом 7 робочих днів з моменту його укладення |
протягом 3 робочих днів з моменту його укладення |
Строк для подачі роботодавцем документів для продовження дії дозволу |
не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення дії дозволу |
не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії дозволу |
Постанова №42 також удосконалює процедуру розгляду документів і прийняття щодо них рішень, зводячи до мінімуму суб’єктивність, а отже – можливості для корупційних зловживань. Так, фактично ліквідуються комісії при територіальних органах Державної служби зайнятості, до складу яких входили представники територіальних органів МВС, ДМС, СБУ, МОН, Адміністрації Держприкордонслужби та представники федерації профспілок та роботодавців України, для колегіального розгляду заяв роботодавців. Самі ж рішення тепер повинні надсилатися роботодавцям поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для здійснення плати за видачу дозволу і розміщується на офіційному веб-сайті територіального органу із зазначенням таких платіжних реквізитів. Ці зміни мають на меті, скоріш за все, унеможливити зловживання зі сторони центру зайнятості під час оформлення і видачі дозволу. Так, наприклад, рішення про видачу дозволу підлягає скасуванню у разі невнесення роботодавцем протягом 10 робочих днів з дня отримання ним такого рішення плати за його отримання.
Водночас, запроваджені Постановою №42 зміни далекі від досконалих. Внаслідок внесення змін, Порядок містить внутрішні техніко-юридичні неузгодженості, які бажано усунути найближчим часом. Так, підпункти 3 та 4 пункту 7 Порядку, які містять опис додаткових документів, що подаються роботодавцем при оформленні дозволу для окремих категорій працівників, застосування праці яких є доцільним і достатньо обґрунтованим, відсилають до пункту 5 попередньої редакції Порядку, який зазнав суттєвих змін і тепер є пунктом 4 Порядку.
Також, на жаль, Постановою №42 не переглянуто загальний перелік документів, які подаються роботодавцем для отримання дозволу на працевлаштування незалежно від категорії іноземців / осіб без громадянства. Так, ганебною, на нашу думку, є вимога до всіх без винятку іноземців пред’явити документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ (до речі, такий документ не вимагався згідно з порядком, який існував раніше). Якщо ж наявність такої вимоги диктується загрозливими показниками захворюваності на вищезазначені хвороби серед трудових мігрантів, застосування такої вимоги до всіх іноземців все-одно не є виправданим, і як компромісний варіант, вбачається доцільним запровадження норми, згідно з якою такі медичні довідки не вимагаються від громадян країн з високим рівнем життя, та/або у яких рівень поширеності певних хворіб є мінімальним відповідно до статистичних даних Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Мар’ян Кушнір
Партнер, адвокат ЮФ «Кушнір, Яким'як та Партнери»Аналітичне видання «Юрист&Закон» № 14 від 16.04.2015
Назад
