УКР | ENG

Публікації

Публікації

Будинки, валюта, яхти. Що і кому доведеться декларувати у межах податкової амністії в Україні

Парламент розглядає пакет президентських законопроектів про добровільне декларування тіньових капіталів. На кого розраховані пільгові податкові ставки і хто не зможе скористатися податковою амністією?

Які шанси в України провести кампанію по податкової амністії, і чи достатньо для цього запропонованих законопроектом ставок 2,5-9%? Досвід якої країни показовий в плані успішної податкової амністії? Чому?

Враховуючи те, що законопроект № 5153 від 25 лютого 2021 року був визначений Президентом України як невідкладний з метою його позачергового розгляду Верховною Радою України, цілком можливо, що найближчим часом законопроект буде прийнятий.

Утім, питання ефективності проведення податкової амністії досить спірне.

Справді, порівняно з актуальними ставками податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та 1,5% військового збору, передбачені ставки в розмірі 2,5%, 5% та 9% залежно від виду активу, є суттєво нижчими.

Тим не менше, попри привабливу можливість легалізувати грошові кошти, майно й інші цінності, за які податки не були сплачені раніше за спеціальними ставками, без потреби вказувати інформацію про джерело походження задекларованих активів, виникають питання, чи захочуть українці, які роками ухилялися від декларування своїх доходів і активів, добровільно їх легалізувати та сплатити збір навіть за зменшеною ставкою. Наразі, це прогнозувати важко.

З іншого боку, податкова амністія є непоганим способом детінізації доходів і активів громадян, їх виведення у легальний обіг та залучення у національну економіку, а також чудовим способом поповнення державного бюджету шляхом залучення до сплати спеціального одноразового збору платників, які раніше уникали оподаткування.

Досвід зарубіжних країн з цього питання різноманітний.

Однією із найбільш результативних вважається податкова амністія, проведена в Ірландії у 1988 році. Її результати перевершили всі очікування: у той час, як уряд Ірландії сподівався отримати приблизно 50 мільйонів доларів США, реальні надходження до бюджету перевищили 750 мільйонів доларів США.

Податкова амністія в Індії у 1997 році принесла до бюджету 2,5 мільярда доларів США. Однак, такий показник втричі перевищував показник разом взятих податкових амністій, проведених раніше в Індії.

Не можна не згадати також успішний досвід проведення податкової амністії в Італії. Наприклад, у результаті податкової амністії, проведеної у 2001-2002 роках, до бюджету у вигляді податків надійшло приблизно 1 млрд євро, а за 60 днів було повернуто з-за кордону 73 млрд євро. Тоді ставка становила 2,5%. Цікавий факт, що внаслідок податкової амністії у 2001-2002 роках кількість «легалізованих» мільйонерів в Італії зросла на 13,25%. Тим не менше, ефект виявився нетривалим, оскільки через рік-півтора рівень виведення капіталу з Італії знову збільшився.

При цьому, в Італії податкові амністії проводилися настільки часто, що Організація економічного співробітництва та розвитку у 2004 році наполегливо рекомендувала Італії відмовитися від регулярного проведення податкових амністій, щоб не підірвати систему оподаткування.

Досить висока результативність податкових амністій спостерігалася також у Бельгії у 2005 році та Казахстані у 2006-2007 роках.

Натомість, у Грузії в 2005 році податкова амністія не дала очікуваних результатів у зв’язку з відсутністю бажаючих легалізувати свої доходи, незважаючи на низьку ставку (1% вартості задекларованих доходів). Так, замість очікуваних 4 млн. доларів США, до державного бюджету Грузії надійшло лише 35 тис. доларів США.

Негативний досвід проведення податкової амністія був у Німеччині у 2004-2005 роках - замість очікуваних 5 млрд. євро фактично надійшло менше 1,5 млрд. євро.

Не призвела до помітних результатів і податкова амністія в Індонезії в 2008 році.

У проекті Закону немає жодних даних про мінімальну суму декларування. Чи означає це, що, наприклад, зароблені слюсарем чи штукатуром 200 тисяч гривень, з яких не було сплачено ПДФО, теж теоретично підпадають під податкову амністію? Та чи доцільно в принципі звичайним фіз.особам із зарплатою у конверті користуватися пропозицією держави щодо легалізації своїх доходів? Що в підсумку дасть громадянам така амністія?

Перелік об’єктів, які підлягають добровільному декларуванню, обмежений.

Декларуванню підлягатимуть валютні цінності (окрім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме та нерухоме майно, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, частки (паї) у майні юридичних осіб, розміщені як в Україні, так і закордоном, які були придбані до 1 січня 2021 року та які в момент їхнього отримання підлягали оподаткуванню в Україні, але з них не були сплачені податки та збори.

Натомість, готівкові кошти, а так само активи, набуті декларантом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень (за винятком порушень, пов’язаних із ухиленням від сплати податків і зборів або порушення валютного законодавства), не можуть бути об’єктами декларування.

При цьому, законопроектом передбачений також перелік активів, які вважаються такими, з яких повністю сплачено податки та збори відповідно до податкового законодавства, у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Серед них:
  • квартири загальною площею, яка не перевищує 120 кв.м., або майнові права на таку квартиру;
  • житлові будинки загальною площею, яка не перевищує 240 кв.м., або недобудовані будинки такої ж площі (за умови наявності права власності на земельну ділянку);
  • нежитлові будівлі некомерційного призначення або недобудовані житлові будівлі некомерційного призначення площею до 60 кв.м.;
  • земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначених Земельним кодексом України;
  • один транспортний засіб особистого некомерційного використання, за винятком транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 і більше осіб, легкового автомобіля з об'ємом двигуна не менше 3 тис. куб.см або середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної зарплати, мотоцикла з об'ємом двигуна більше 800 куб.см, літака, гелікоптера, яхти та катера, право власності на який було зареєстровано на момент декларування;
  • інші активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн.
Тобто, чесно зароблені громадянами 200 тис. грн, які не були оподатковані ПДФО, теоретично підпадають під податкову амністію і такі громадяни можуть подати одноразову декларацію. При цьому, нарахування та сплата збору з спеціального добровільного декларування щодо таких активів не здійснюється.

Утім, відповідно до норм законопроекту, грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень, вважаються такими, з яких повністю сплачено податки та збори відповідно до податкового законодавства, навіть якщо особа не скористалася правом подати добровільну декларацію.

Таким чином, виникає питання чи доцільно розкривати пересічним громадянам свої доходи та активи, і в подальшому мати ризик більш ретельних перевірок з боку податкових органів, якщо таку декларацію можна не подавати, а активи до 400 тис. грн «пробачаються» державою.

Тобто, доцільність декларування своїх активів варто вирішувати кожному платнику самостійно, адже одноразово легалізувавши свої активи, особа буде зобов’язана сплачувати з них податки та збори за ставками, визначеними податковим законодавством.

Іншою проблемою є те, що декларування не поширюється на готівкові кошти, а лише на кошти, розміщені на банківських рахунках.

Законопроектом передбачається можливість розміщення декларантами коштів в національній та іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання у банках України для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Однак, чи буде створений механізм реалізації такої можливості, передбачити складно.

На які конкретно капітали розраховує держава, оголошуючи амністію? Мова йде про капітали екс-чиновників, бізнесменів, рядових мікропідприємців або мова про всі категорії?

Законопроектом передбачається, що скористатися можливістю подання добровільної одноразової декларації мають право фізичні особи-резиденти України, а також фізичні особи-нерезиденти, які на момент отримання активів були резидентами, за винятком тих осіб, які починаючи з 1 січня 2005 року подавали або повинні були подавати декларацію відповідно до антикорупційного законодавства.

Тобто, особи, на яких поширюється чи раніше поширювався обов’язок подання щорічних антикорупційних декларацій, у тому числі вимога щодо обов'язкового декларування готівкових коштів, не є суб'єктами декларування, а отже, не зможуть скористатися правом добровільного декларування активів.

Водночас, вище наведено перелік активів, які вважаються такими, з яких повністю сплачено податки та збори відповідно до податкового законодавства, навіть якщо особа не скористалася правом подати добровільну декларацію.

Як бачимо, податкова амністія не поширюється ні на чиновників, на яких покладається обов’язок подавати антикорупційні декларації, ні фактично не зобов’язує кожного пересічного українця, адже певний обсяг активів «пробачається».

Таким чином, запропонована податкова амністія є гарною можливістю легалізувати свої активи скоріше для тих громадян, обсяг активів яких перевищує встановлені межі, за ставкою, суттєво нижчою від звичайної.

Звертаю увагу, що можливість подання добровільної декларації наразі передбачена лише для фізичних осіб. Юридичні особи скористатися такою можливістю наразі не можуть.

Це якась добровільна амністія і примусово амністуватися держава нікого змусити не може?

Основна засада податкової амністії – добровільність. Законопроектом передбачається, що громадяни, які у період з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року подали добровільну декларацію і сплатили спеціальний збір з одноразового добровільного декларування, звільняються від адміністративної і кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з несплатою ними раніше податків.

Відповідно, примусити задекларувати свої активи держава не може, але в разі добровільного декларування доходів та активів та сплати відповідного збору, держава гарантує звільнення таких декларантів від відповідальності за порушення ними податкового та валютного законодавства.

Які ризики у тих, то не погодиться на амністію і не подасть декларацію?

Законопроектом передбачається, що особи, які не скористалися правом одноразового добровільного декларування, вважаються такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у власності станом на дату завершення періоду проведення спеціального добровільного декларування активів фізичної особи, одержаних за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки та збори відповідно до податкового законодавства на момент отримання таких доходів або склад та обсяг таких активів перебуває в дозволених межах.

Однак, уже декілька років поспіль в Україні планується запровадження обов’язкової «нульової декларації» для усіх без винятків громадян, які повинні повідомити державі про всі доходи та майно, що перебуває у їхній власності, з метою подальшої сумлінної сплати всіх податків і запровадження податкового контролю за відповідністю витрат фізичних осіб їх отриманим доходам.

Тобто, у разі подальшого виявлення податковими органами коштів, нерухомості та інших цінностей, які не були задекларовані добровільно, окрім притягнення такої особи до відповідальності за несплату податків, вона буде змушена сплатити податки за такі активи за набагато вищою ставкою.

Які складнощі можуть бути у тих, хто, наприклад, тримає під подушкою 600 тисяч гривень накопичень на нерухомість, не маючи можливості підтвердити паперами походження через оплату в конверті, і ця людина не пройде амністію?

У одноразовій добровільній декларації не зазначається інформація про джерела одержання декларантом об'єктів декларування, тому підтверджувати джерело походження не потрібно.

Проте декларування не поширюється на готівкові кошти, а лише на кошти, розміщені на банківських рахунках. Тобто, маючи певні заощадження лише в готівковій формі, така особа не зможе їх задекларувати.

Як йшлося вище, законопроектом передбачена можливість внесення готівкових коштів на спеціальний банківських рахунок у банках України для цілей добровільного декларування, але чи буде це реалізовано невідомо.

Чи існують легальні та легкі способи для звичайних громадян легалізувати свої накопичення без подання декларації та сплати ПДФО, і без проходження процедури так званої амністії капіталу?

Ні.

Єдиним способом легалізації доходів, майна та інших цінностей, набутих до 1 січня 2021 року, за які податки не були сплачені раніше, без зазначення при цьому джерела їх походження, є подання добровільної одноразової декларації і сплата спеціального збору.

Усі активи, набуті пізніше, підлягають обов’язковому декларуванню і оподаткуванню відповідно до податкового законодавства. Тобто, отримавши дохід з джерелом походження з України чи за її межами, платник податку зобов’язаний наприкінці року подати декларацію і сплатити податок.

Хоча на практиці ситуація інша. Значний відсоток таких доходів не оподатковується в Україні, оскільки платники податків просто не подають декларації. Ситуація зумовлена, зокрема, певною неспроможністю податкових органів здійснювати належний контроль за дотриманням податкового законодавства, оскільки в Україні відсутній дієвий механізм, який би примушував кожного платника податку декларувати його доходи та майно та сплачувати відповідні податки, а також відсутністю механізму обміну податковою і фінансовою інформацією між податковими органами України та інших країн світу.

Тобто, можна припустити, що певний відсоток громадян продовжуватиме ухилятися від декларування своїх активів і сплати за них податків, допоки в Україні не буде налагоджений дієвий механізм, який унеможливить такі зловживання з боку платників податків.

Журнал «Фокус»

Анастасія Равлик,
Юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
Журнал «Фокус» від 06.04.2021 року

Назад