УКР | ENG

Публікації

Публікації

Податкова амністія: деталі прийнятих законів

15 червня 2021 року Верховна Рада прийняла довгоочікуваний Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету" (далі – Закон), спрямований на легалізацію і детінізацію доходів і майна фізичних осіб, прихованих від оподаткування.

Так, у період з 1 липня 2021 року по 1 липня 2022 року фізичним особам пропонується легалізувати свої доходи та майно, набуті до 1 січня 2021 року, за які з будь-яких причин податки не були сплачені раніше, шляхом подання одноразової добровільної декларації та сплати спеціального збору.

При чому, ставка збору з одноразового добровільного декларування є суттєво нижчою від «звичайної» ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та, крім того, 1,5% військового збору.

Громадянам, які сплатили спеціальний збір з одноразового добровільного декларування, гарантується звільнення від адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з несплатою податків.

На реалізацію цього положення було прийнято Закон "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету".

Хто може бути суб’єктом декларування?

Скористатися правом на подання добровільної декларації можуть фізичні особи - резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але були ними на момент набуття відповідних активів.

Виняток становлять особи, які за будь-який період, починаючи з 1 січня 2010 року, виконували або досі виконують публічні функції та були зобов’язані подавати декларацію відповідно до антикорупційного законодавства, а також особи, щодо яких з боку України застосовані санкції відповідно до Закону України «Про санкції».

Тобто податкова амністія не має стати засобом легалізації «корупційних» доходів.

Вона розрахована, насамперед, на тих осіб, які уникали сплати податків та набували активи за неоподатковані доходи, за умови, що їх обсяг перевищує встановлений поріг. Мова про це буде йти далі.

Які активи можуть бути задекларовані?

Закон визначає перелік та обсяг активів, які можуть бути задекларовані.

Так, декларуванню підлягатимуть валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме і нерухоме майно, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва, частки (паї) у майні юридичних осіб, розміщені як в Україні, так і закордоном, які були придбані до 1 січня 2021 року та які в момент їхнього отримання підлягали оподаткуванню в Україні, але з них не були сплачені податки і збори.

Тобто активи, набуті після 1 січня 2021 року, підлягають оподаткуванню у звичайному порядку - отримавши дохід з джерелом походження з України або за її межами, платник податку зобов’язаний наприкінці року подати декларацію і сплатити податок.

Натомість, не можуть бути об’єктами декларування готівкові кошти, а так само активи, набуті декларантом внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, а також активи декларанта, які знаходяться на рахунках фінансових установ та/або розташовані на території країни, визнаною державою - агресором чи мають джерело походження з такої країни.

При цьому, Законом чітко визначений перелік та обсяг активів, джерела набуття яких у разі невикористання фізичною особою права на подання добровільної декларації, вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, зокрема, в частині визначення вартості нерухомого майна. Серед них:
  • квартири загальною площею, яка не перевищує 120 кв.м., або майнові права на таку квартиру;
  • житлові будинки загальною площею, яка не перевищує 240 кв.м., або недобудовані будинки такої ж площі (за умови наявності права власності на земельну ділянку);
  • нежитлові будівлі некомерційного призначення або недобудовані житлові будівлі некомерційного призначення площею до 60 кв.м.;
  • земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначених Земельним кодексом України;
  • один транспортний засіб особистого некомерційного використання, за винятком транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 і більше осіб, легкового автомобіля з об'ємом двигуна не менше 3 тис. куб. см або середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної зарплати, мотоцикла з об'ємом двигуна більше 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти і катера, право власності на який було зареєстровано на момент декларування;
  • інші активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн.
Нарахування та сплата збору з спеціального добровільного декларування щодо таких активів не здійснюється.

Тобто якщо особа працювала неофіційно або отримувала зарплату «у конверті», але загальна сума її доходу не перевищила 400 тис. грн. або ж вона придбала квартиру площею до 120 кв.м. до 1 січня 2021 року, вона може утриматися від подання декларації. Навіть в такому разі, відповідні активи вважатимуться такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства.

Водночас, звертаємо увагу, що подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така одноразова (спеціальна) добровільна декларація.

Ставки спеціального збору

В рамках кампанії з одноразового добровільного декларування передбачені наступні ставки одноразового (спеціального) збору:
  • 5% на валютні цінності, розміщені на рахунках у банках в Україні, та інші активи в Україні,
  • 9% - для активів, розташованих за кордоном (крім РФ), в т.ч. валютних цінностей, розміщених на банківських рахунках закордоном (7% до 1 березня 2022 року),
  • 2,5% - у разі придбання ОВДП.
Новелою Закону є можливість сплати збору з одноразового добровільного декларування трьома рівними частинами протягом 3 років за бажанням декларанта. В такому випадку ставка буде дещо вищою.

Порядок добровільного декларування

Відповідно до положень Закону, одноразова (спеціальна) добровільна декларація подається виключно декларантом в електронній формі.

Сплата збору з одноразового добровільного декларування здійснюється декларантом протягом тридцяти календарних днів з дати подання одноразової добровільної декларації.

Якщо декларант порушує строки сплати спеціального збору, декларація вважається такою, що не подана. Відповідно, на такого декларанта не поширюватимуться гарантії щодо звільнення від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства.

Розмір збору розраховується декларантом самостійно на підставі вартості активів і ставки, яка застосовується до відповідного виду активу, і позначається в декларації. Але за потреби, після проведення перевірки, розмір збору може бути відкоригований.

Базою для розрахунку розміру збору, що підлягає сплаті, є вартість відповідних активів, що визначається в національній валюті на дату подання добровільної декларації.

При цьому, обов’язок підтвердження вартості об'єкта декларування несе декларант. Нагадаємо, декларування не поширюється на готівкові кошти, а лише на кошти, розміщені на банківських рахунках.

Законом також визначений спеціальний порядок перевірок поданих добровільних декларацій.

Такі перевірки можуть бути лише камеральними, тобто проводитися лише у приміщенні контролюючого органу і виключно на підставі даних, зазначених у декларації, і можуть стосуватися виключно арифметичних і логічних помилок в декларації.

Строк на здійснення перевірки – 60 календарних днів з моменту подання декларації.

При чому контролюючі органи уповноважені звертатися до державних органів та використовувати відомості з державних реєстрів для отримання підтвердження реєстрації відповідних активів.

«Обов’язковість» чи «добровільність» податкової амністії?

Основна засада податкової амністії – добровільність декларування. Якщо особа бажає отримати звільнення від відповідальності за порушення податкового чи валютного законодавства, вона повинна подати декларацію і сплатити спеціальний збір.

Тобто примусити задекларувати свої активи держава не може.

Водночас Законом передбачено, що якщо особа не скористалися можливістю подання добровільної декларації, вона вважається такою, що повідомила контролюючий орган про відсутність у її власності станом на дату завершення періоду проведення спеціального добровільного декларування активів, одержаних за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент отримання таких доходів або склад та обсяг таких активів перебуває в дозволених межах.

Тобто якщо згодом буде виявлено протилежне, особі, яка ухилилася від добровільного декларування, доведеться не лише нести відповідальність у встановленому законодавством порядку, але й оподаткувати свої активи за «повною» ставкою.

Так, за несплату податків загрожує штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років і конфіскація майна. При цьому, максимальний розмір штрафу може складати 425 тисяч гривень.

Цікаво також, що прийнятим Законом "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із внесенням змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету посилено адміністративну відповідальність за неподання декларацій або недекларування доходів. Для громадян передбачено штраф у розмірі від п'яти до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а для підприємців - від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Окрім того, зважаючи на триваючі дискусії щодо запровадження обов’язкової «нульової декларації» для всіх без винятків громадян, які повинні повідомити державі про всі доходи та майно, що перебуває у їхній власності, з метою подальшого контролю за відповідністю витрат фізичних осіб їх отриманим доходам, цілком ймовірно, що особа, яка відмовилася від добровільного декларування, матиме труднощі з підтвердженням джерела походження тих чи інших активів.

Нагадаємо, в одноразовій добровільній декларації вказувати джерело походження об'єктів декларування не потрібно.

Висновки

Як бачимо, податкова амністія не поширюється ні на чиновників, на яких покладається обов’язок подавати антикорупційні декларації, ні фактично не зобов’язує кожного пересічного українця або малого підприємця, якщо вони володіють незначними сумами, оскільки певний обсяг активів «пробачається».

Передбачена Законом податкова амністія є гарною можливістю легалізувати свої активи скоріше для тих громадян, обсяг активів яких перевищує встановлені межі, за ставкою, суттєво нижчою від звичайної.

Доцільність декларування своїх активів варто вирішувати кожному платнику самостійно, адже, з одного боку, одноразово легалізувавши свої активи, особа буде «відкритою» перед контролюючими органами та буде зобов’язана сплачувати з них податки та збори за ставками, визначеними податковим законодавством, а з іншого, «спатиме спокійно», не ризикуючи нести відповідальність за порушення податкового та валютного законодавства.

Безумовно, основною метою податкової амністії є, насамперед, детінізація доходів та активів громадян, їх виведення в легальний обіг та залучення в національну економіку. Окрім цього, вона може стати непоганим способом поповнення державного бюджету за рахунок сплати спеціального одноразового збору платниками, які раніше уникали оподаткування.

Портал ЛІГА:ЗАКОН

Анастасія Равлик,
Юрист ЮФ «Кушнір, Яким’як та Партнери»
для порталу ЛІГА:ЗАКОН від 8 липня 2021 року

Назад